«Це другий дім»: у волинському перинатальному центрі працює подружжя медиків
У Волинському обласному перинатальному центрі працює подружжя медиків, які навіть Новий рік зустріли, допомагаючи жінці народжувати.
Це Ярослав та Ірина Загоруйки – акушер-гінеколог та акушерка пологового відділення. Про них як частину свого колективу розповідає Волинське обласне медоб’єднання захисту материнства і дитинства.
«З Іриною ми познайомилися в 2014 році в пологовому відділенні Луцької центральної районної лікарні», – пригадав Ярослав.
«Стати акушеркою я мріяла з дитинства: лікувала ляльок, робила їм животики і вони в мене народжували. Тобто моя мрія з дитинства – стати акушеркою. За що я люблю акушерство? Акушерство – це радість, це життя. Перинатальний центр – це моя робота, яку я люблю», – сказала Ірина Загоруйко.
Із дитинства хотів бути лікарем і її чоловік Ярослав.
«У старших класах зрозумів, що точно мушу стати лікарем. Спеціалізацію «Акушерство та гінекологія» я обрав на четвертому курсі університету. Перинатальний центр для мене як другий дім, тому що половину свого часу я проводжу саме на роботі», – зазначив він.
Читати ще: 520 грамів при народженні та 138 діб у реанімації: в перинатальному центрі у Луцьку виходили поспішайку Даринку
Коли постало питання про допомогу державі, ні Ярослав, ні Ірина не вагалися. Вони вирушили туди, де були найбільш потрібні.
«У військо я потрапила в 2014 році, коли розпочалася російська агресія. Мене покликали у військкомат, сказали, що в мене є година на збори. Трошки було важко, тому що це була зовсім інша специфіка роботи. Я була акушеркою, а мене призвали медичною сестрою, анестезисткою», – пригадала Ірина.
«Наприкінці 2024 року виникла необхідність поїздки в Херсон для допомоги місцевому онкологічному центру. Я погодився. І ми разом із колегою вирушили на допомогу. Два тижні ми перебували в Херсоні, оперували разом із лікарями різної спеціальності: гінекологами, хірургами, мамологами, проктологами. За день мали по п’ять-шість операцій. Херсон обстрілювали щодня: і артилерія, і КАБи. Але людям потрібна допомога лікарів, вони розраховують на те, що до них хтось приїде й допоможе їм», – наголосив Ярослав.
Читати ще: Поміщалося на долоню: в перинатальному центрі у Луцьку врятували немовля вагою 840 грамів
У цю новорічну ніч подружжя медиків працювало.
«Ми працювали з чоловіком разом. У нас народилася в цьому закладі перша дівчинка в новорічну ніч. Щастячко було», – сказала Ірина.
«Люблю працювати в пологовому відділенні за ці емоції, за цей адреналін, за щастя батьків. Лікар так само тішиться разом із батьками, коли народжуються дітки, коли чути їхні перші крики, коли бачить сльози і мами, і тата. У ці моменти лікар також почувається щасливим», – акцентував Ярослав.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Це Ярослав та Ірина Загоруйки – акушер-гінеколог та акушерка пологового відділення. Про них як частину свого колективу розповідає Волинське обласне медоб’єднання захисту материнства і дитинства.
«З Іриною ми познайомилися в 2014 році в пологовому відділенні Луцької центральної районної лікарні», – пригадав Ярослав.
«Стати акушеркою я мріяла з дитинства: лікувала ляльок, робила їм животики і вони в мене народжували. Тобто моя мрія з дитинства – стати акушеркою. За що я люблю акушерство? Акушерство – це радість, це життя. Перинатальний центр – це моя робота, яку я люблю», – сказала Ірина Загоруйко.
Із дитинства хотів бути лікарем і її чоловік Ярослав.
«У старших класах зрозумів, що точно мушу стати лікарем. Спеціалізацію «Акушерство та гінекологія» я обрав на четвертому курсі університету. Перинатальний центр для мене як другий дім, тому що половину свого часу я проводжу саме на роботі», – зазначив він.
Читати ще: 520 грамів при народженні та 138 діб у реанімації: в перинатальному центрі у Луцьку виходили поспішайку Даринку
Коли постало питання про допомогу державі, ні Ярослав, ні Ірина не вагалися. Вони вирушили туди, де були найбільш потрібні.
«У військо я потрапила в 2014 році, коли розпочалася російська агресія. Мене покликали у військкомат, сказали, що в мене є година на збори. Трошки було важко, тому що це була зовсім інша специфіка роботи. Я була акушеркою, а мене призвали медичною сестрою, анестезисткою», – пригадала Ірина.
«Наприкінці 2024 року виникла необхідність поїздки в Херсон для допомоги місцевому онкологічному центру. Я погодився. І ми разом із колегою вирушили на допомогу. Два тижні ми перебували в Херсоні, оперували разом із лікарями різної спеціальності: гінекологами, хірургами, мамологами, проктологами. За день мали по п’ять-шість операцій. Херсон обстрілювали щодня: і артилерія, і КАБи. Але людям потрібна допомога лікарів, вони розраховують на те, що до них хтось приїде й допоможе їм», – наголосив Ярослав.
Читати ще: Поміщалося на долоню: в перинатальному центрі у Луцьку врятували немовля вагою 840 грамів
У цю новорічну ніч подружжя медиків працювало.
«Ми працювали з чоловіком разом. У нас народилася в цьому закладі перша дівчинка в новорічну ніч. Щастячко було», – сказала Ірина.
«Люблю працювати в пологовому відділенні за ці емоції, за цей адреналін, за щастя батьків. Лікар так само тішиться разом із батьками, коли народжуються дітки, коли чути їхні перші крики, коли бачить сльози і мами, і тата. У ці моменти лікар також почувається щасливим», – акцентував Ярослав.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.