У Луцькій міськраді не можуть розібратися, хто відповідає за пам’ятник у парку

З постаменту Слонику, що стоїть у парку біля Палацу учнівської молоді, випав добрячий шматок каміння, а з кількох боків пішли тріщини. До редакції «Волинських Новин» звернулася лучанка Тетяна Чикалова. Жінка розповіла, що мешкає в будинку на вулиці Шопена й часто буває біля скульптури екзотичної тварини.

Про це йдеться на сторінках щотижневої газети Волинські Новини (№ 35).

Залишився слон, і той розвалюється

Парк тут іще з передвоєнних часів. Ця територія називалася урядовою колонією, містечком, де мешкали службовці окружного земельного управління. Поряд, на схилі річки Сапалаївки, яка на той час була повноводною, влаштували сквер із пішохідними прогулянковими доріжками. Після Другої світової вій­ни паркові присвоїли ім’я радянського воєначальника Климента Ворошилова. У 1950-х роках спорудили постамент тепер відомого луцького Слона. Тоді ж один зі схилів парку використали для прокладання дитячої залізниці. Сам парк кілька разів хотіли перейменувати: то в Парк юних залізничників, то в Комсомольський. Але він і досі відомий серед жителів міста, як парк імені Ворошилова.

Тетяна Василівна пригадує, що колись тут і фонтан працював, і лавочки стояли. Тепер залишився тільки Слон, і той розвалюється.«Біля Слона стояла ще скульптура Моськи, яка невідомо куди зникла. Парк імені Ворошилова був дуже популярний серед тодішньої луцької молоді. Я й сама часто приходила сюди, коли була студенткою. Та й зараз молодь це місце облюбувала. Частенько можна зустріти матусь із колясками, які приходять сюди гуляти. Жаль, що пам’ятка псується», – каже Тетяна Чикалова.

Коли права рука не знає, що робить ліва

Жінка розповідає, що кілька разів зверталася до місцевої влади, аби скульптуру реставрували. Її відправляли з управління житлово-комунального господарства у відділ благоустрою міста і навпаки. Найдивніше те, що обидва структурні підрозділи мерії підпорядковуються департаменту ЖКГ.

Зі слів лучанки, перший заступник міського голови Тарас Яковлев розглянув її звернення й надав письмову відповідь, мовляв, згідно з наданою управлінням Держгеокадастру інформацією, земельна ділянка між Палацом учнівської молоді та дитячою залізницею на вулиці Шопена належить до земель комунальної власності територіальної громади Луцька. Тому до кінця серпня 2016 року департаментом ЖКГ буде вирішено це питання й залучено кошти, аби укріпити елемент паркової скульптури. Однак це не вирішилося й на кінець вересня.

Коли жінка звернулася ще раз, то їй відповіли, що ця територія належить Східноєвропейському національному університету імені Лесі Українки. Тому міська влада на адресу адміністрації університету направила зобов’язуючого листа, аби пам’ятник реставрували чи перенесли з вулиці Шопена на вулицю Потебні, на територію ботанічного саду «Волинь», або ж узагалі демонтували, бо скульптура втратила свою цінність. Тоді жінка звернулася до заступника голови Волинської облдержадміністрації Сергія Кошарука. Він повідомив, що розмовляв із Яковлевим, який пообіцяв відремонтувати пам’ятник. А останню відповідь про демонтаж чи перенесення постаменту попросив вважати недійсною.Однак в управлінні ЖКГ «Волинським Новинам» відповіли те ж саме, що від самого початку казали й Тетяні Василівні: мовляв, це не їхня компетенція, а відділу благоустрою міста. А там наголосили, що ця територія належить університету, то нехай навчальний заклад і вирішує, що робити зі Слоном.

Цікаво, що з департаменту ЖКГ приїжджали працівники, аби оглянути стан скульптури. І постановили, що для реставрації пам’ятки треба лише відро цементу, трохи піску та фарби.

Лілія БОНДАР
Фото автора

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---