На 39 копійок дорожче: лучанин порахував тариф на 12-му маршруті

Лучанин Віталій Затіраха на основі розрахунків перевізників щодо вартості тарифу, таблиці обстеження пасажиропотоків, вартості витратних матеріалів зробив висновок, що проїзд на маршруті №12 має становити 3,39 гривень. Цей маршрут був обраним для прикладу розрахунку.

«Це один із маршрутів із найвищою заявленою собівартістю перевезень, на якому було проведене обстеження пасажиропотоку – тобто, є хоч якась статистична інформація про кількість пасажирів, якій довіряти є значно більше підстав, аніж даним, задекларованими перевізниками», – пояснив користувач.

Підприємством було надано розрахунки, що обґрунтовують тариф у розмірі 4,46 грн. Працівники мерії, своєю чергою, знизили цю величину до 4,05 грн.

Свої міркування Віталій Затіраха оприлюднив у соціальній мережі. Подаємо текст повністю:

ЛУЦЬКИЙ КОНОТОП АБО ПРОЇЗД ПО 2.50

Нещодавно довелося мені побувати на громадському обговоренні підняття вартості проїзду у маршрутках. Назва цього заходу не надто достовірно відображає його суть – за численними скаргами громадян на хамовитих водіїв, які не видають квитки та не зупиняються перед дітьми, скаргами перевізників, у свою чергу, на некультурних пасажирів, які смітять у салоні та псують сидіння, та перманентними популістськими мантрами старих і нових політиків ніякого конструктивного обговорення так і не відбулось. На даному святі життя я зі своїми цифрами був вочевидь чужим, проте мені навіть поталанило - надали слово, помилково прийнявши мене, напевне, за маршрутника.

Однак ведучий, швидко усвідомивши свій ідентифікаційний промах, квапливо перервав мій виступ, зауваживши, що у них над цим питанням працює цілий відділ фахівців. Згадався анекдот: «Так, але люди не професіонали…». Попри запевнення Григоренка, що розрахунки тарифів або вже опубліковані, або оперативно будуть, цього так і не відбулось, і це прикре непорозуміння я спробую виправити.

Отож, в якості коротенької прелюдії, чи то пак преамбули – як кому більше подобається – я спробую дати стисле роз’яснення, що і як мною робилося. Перше, що хотів би зазначити - я не активіст, не економіст, не фахівець у галузі транспортних перевезень, не депутат та навіть не фотограф – я інженер-конструктор. Втім, зважаючи на нинішнє економічне становище у нашій країні, можна прийти до закономірного висновку, що розрахунки інженерам вдаються, як мінімум, не гірше. Для будь-якого розрахунку необхідні алгоритм і дані.

Алгоритм є – затверджена Міністерством транспорту України «Методика розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту». Лишалось діло за малим – дістати необхідні дані. Інформацією для розрахунку тарифу, наданою перевізниками, зі мною люб’язно поділились чиновники міськради, щоправда після коротенького роз’яснення норм закону України «Про доступ до публічної інформації».

Аналогічним чином з другого разу було отримано й маршрутні таблиці обстеження пасажиропотоків; тут коротеньким роз’ясненням не обійшлось – довелося нагадати слугам народу про відповідальність за порушення згаданих норм та про неминучість її настання. Таким чином достовірність даних не повинна викликати сумнівів. Аналіз було вирішено провести у формі порівняльної таблиці даних, наданих перевізниками, та альтернативного розрахунку.

Також при аналізі я керувався наступним постулатами: витрати, надані самими ж перевізниками, заниженими вважати немає підстав; закупівельні ціни на матеріали слід враховувати оптові (міські маршрутні перевезення – це не блаблакар: на кожному маршруті працює по 7-10 автобусів, а у більшості перевізників маршрутів декілька); з-поміж заявлених різними перевізниками або на різні маршрути витрат, цін, тощо слід обирати нижчі. Чому об'єктом аналізу було обрано саме маршрут №12? «Дванадцятка» - це один із маршрутів із найвищою заявленою собівартістю перевезень, на якому було проведене обстеження пасажиропотоку – тобто, є хоч якась статистична інформація про кількість пасажирів, якій довіряти є значно більше підстав, аніж задекларованим перевізниками даним. Ну й у завершення прологу – розрахунок мною було надіслано в департамент економічної політики міськради після особистого спілкування з його представниками, а усі необхідні дані готовий надати усім зацікавленим; також вітається конструктивна критика.

Маршрут №12 обслуговує перевізник ВТП «Санрайз» ЛТД. Перевезення здійснюються автобусами марки «Богдан А092». Підприємством було надано розрахунки, що «обґрунтовують» тариф у розмірі 4.46 грн. Працівники мерії, у свою чергу «знизили» цю величину до 4.05грн..

Наш аналіз почнемо із витрат, а саме вартості палива, що складає більше половини собівартості послуг із перевезень. Попередньо заявлену у своїх розрахунках вартість палива 18–18.5 грн./л перевізники підвищили до 20-21 грн./л, що фактично є роздрібною ціною. Ми ж приймемо розрахункову вартість дизельного пального - 19 грн./л, що підтверджується словами підприємців зі сфери вантажних перевезень. Протяжність маршруту також приводимо до реальної.

А ось витрати на мастильні матеріали розглянемо детальніше. Норми витрат мастильних матеріалів, як і решти витратних матеріалів у сфері автоперевезень, затверджені окремим наказом Міністерства України транспорту – у даному випадку №43 – і залежать від типу автомобіля, пробігу та витрат палива. Зі зрозумілих причин усі транспортні засоби у вказаний документ не включені, і для таких випадків у ньому передбачена можливість використання так званих тимчасових нормативів, чим успішно й скористався перевізник, не особливо переймаючись забороною їх використання одночасно на всі автомобілі підприємства та на весь період їх експлуатації. В результаті наш «Богдан» зрівнявся у витратах мастил із автобусом ЛіАЗ 5256 – автобус довжиною 11.4м, вагою 17.5т та пасажиромісткістю 110 осіб. За приведеними перевізником даними «Богдан А092» споживає більше 5л моторного мастила на 1000 км.

Ми ж у свою чергу скористаємось здоровим глуздом і постулатом №3 – приймемо значення норм, надані іншим перевізником, які до того ж значно ближчі до реальних. Закупівельні ціни, вказані перевізником, не відповідають навіть ним же наданим розрахунковим документам. Ознайомившись із пропозиціями вітчизняних виробників, закупівельні ціни також коригуємо. Сподіваюсь, нікому ж не спадало на думку, що у тих іржавих напіврозвалених колісницях хтось використовує імпортну напівсинтетику?

У зведеному розрахунку перевізник вказав нижчі витрати, ніж отримані у розрахунку на основі ним же наданих нормативних даних… Совість? Навряд, оскільки перерахунок знижує їх ще удвічі.

Наступні на черзі шини. От особисто я до сих пір був щиро переконаний, що у автобусах число коліс, і відповідно шин, парне… А ні – 7! Моя природна прозорливість підказала мені, що це напевно-таки запаска, однак чому вона зношується на рівні з «робочими» шинами – підказки так і не дочекався. Ресурс шин ми також переглянемо. Марку шин у своєму розрахунку тарифу перевізник галантно замовчав. Однак, у заявлену ним цінову категорію входять, скажімо, шини торгової марки Aeolus з протектором HN 235, ресурс яких відповідно до затверджених Міністерством транспорту України «Експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі» становить 80 тис. км. Демократично скористаємось середнім значенням ресурсу – 70 тис. км та виділимо одну запасну шину на рік.

Ще кілька копійок зекономимо на акумуляторних батареях, виправивши занижений перевізником ресурс.

Не хотілось зв’язуватись з перерахунком оплати праці, однак мене, як латентного борця за права водіїв, неабияк здивували вказані перевізником річні витрати на заробітну плату вказаних працівників - 67.93 тис. грн. – себто, трохи менше 1900 грн/міс. Нагадало анекдот: «Думав: видали автомат - а далі сам крутись…». У той же час водії заявляють, що працювати менш, ніж за 400$ - ледь не плювок в обличчя їхньому професіоналізму. За таку суму я б і сам за баранку сів, однак, на жаль, не маю водійського посвідчення – доводиться з розрахунками колупатись. Даних про годинну тарифну ставку водіїв так ніде й не знайшов – з’ясував лише, що по IV тарифному розряду, до якого відносяться водії малих автобусів (довжиною 7,5м і менше), посадовий оклад становить 2032 грн.. Тобто, мінімалка набирається різного роду надбавками за стаж, роботу у вихідні, заслуги перед Вітчизною, тощо.

Також у розрахунках перевізників фігурує передбачений галузевою угодою коефіцієнт співвідношення окладу водія до мінімальної зарплати – 1.2. Тут я в глибокі досліди вдаватись не став і вивів тарифну ставку в 22.86 грн/год шляхом ділення добутку мінімальної зарплати та вказаного коефіцієнту (3200 грн х 1.2 = 3840 грн ), на місячну кількість робочих годин (21 день х 8 год/день = 168 год). Загалом, підвищив всупереч першому постулату водіям зарплату більш ніж вдвічі – не забудьте за мене проголосувати на наступних виборах!

Витрати на амортизацію, ТО і ремонт не коригуємо, хоча якщо перерахувати їх за нормативними та розрахунковими документами, вказаними перевізником, суми дещо знизяться.

А тепер найцікавіше… Вплив вищенаведених факторів, порівняно з даним – дріб’язковий. Тому запасайтесь попкорном, якщо ви досі з незрозумілих причин цього не зробили, та вмощуйтеся зручніше. Мова піде про кількість пасажирів. Усі попередні роки влада сліпо, а може й не зовсім, вірила декларованим перевізниками даними про пасажиропотік, і компенсували її «довірливість» ми із власних кишень. Однак, агресивні вимоги значного підвищення тарифів, з однієї сторони, і масові обурення та скарги лучан, з іншої, все ж змусили чиновників провести перевірки.

25 січня 2017 року було здійснено моніторинг на маршруті №2. Для проведення обстеження - як стверджував заступник мера Григоренко - «взяли сто студентів з п’яти луцьких коледжів». Кожному видали бланк установленого зразка з переліком зупинок, на кожній з яких перевіряючі повинні були фіксувати кількість пасажирів, які зайшли в автобус окремо на кожні з дверей. Саме ці маршрутні таблиці довелось ледь не погрозами «вибивати» у чиновників міськради. Аналіз цих даних показав заниження перевізником кількості пасажирів майже на 90%. Як виправдовувався обслуговуючий маршрут підприємець: «Це був Тетянин день просто…»

Провівши роботу над помилками, працівники міськради до обрання дати проведення обстеження маршруту №12 підійшли значно відповідальніше – було обрано 2 лютого – день Преподобного Євтимія Великого. Студентів також поменшало: якщо при обстеженні «двійки» було заповнено близько 100 карток, то цього разу – трохи більше 40. Усе це принесло певні плоди – кількість пасажирів перевищила задекларовану перевізником всього на 35%. За результатами одноденного обстеження вираховувати річний обсяг пасажиропотоку, звісно ж, некоректно, тому ми віднімемо від отриманого середньорейсового значення 15%, що еквівалентно зниженню кількості пасажирів в усі вихідні та святкові дні, а також у літній період на 30%. Вважаю таке пониження більш ніж справедливим, оскільки обстеження і без того було проведене у період зимових канікул студентів ЛНТУ, які становлять значну частину пасажиропотоку на даному маршруті.

Вносимо останні штрихи, відкоригувавши дані по рентабельності… Перевізник, свято увірувавши у життя по-новому, раптом вирішив, що народ настільки розбагатів внаслідок підвищення мінімалки, що залюбки забезпечить підвищення його прибутків втричі, порівняно з 2015 роком. Знижуємо показник рентабельності до значення 5%… І отримуємо тариф у 3.39 грн! Так, це більше чинного тарифу, однак цей же перевізник обслуговує надрентабельний навіть при нинішній мінімальній зарплаті, цінах на запчастини та пальне маршрут №2 (розрахунковий тариф становить за даними чиновників 2.18 грн.), який здатен компенсувати кілька таких «збиткових» маршрутів, як 12-й.

Висновки робіть самі. Від себе додам лиш одне - піднімати тариф без повного об’єктивного обстеження пасажиропотоку на кожному маршруті – недопустимо, і на цьому ми повинні стояти.

P.S.: Щасливі автовласники та велосипедисти-всепогодники можуть не розшарювати.)

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---