Лучанам розказали, як люструють за кордоном

Наскільки ефективною виявилася люстрація у Польщі, Чехії та Естонії, дізналися лучани.

Представники фонду «Відкритий діалог» з Польщі розповіли представникам волинської громадськості про закордонний досвід люстрації під час прес-конференції «Люстрація: рішення для України», що відбулася 10 квітня у Луцьку.

Як розповів голова наглядової ради фонду Бартош Крамек, організація діє в Україні від початку існування Майдану. Так, у листопаді-грудні 2013 року фонд організував три спостережні місії за діяльністю громадянського суспільства в Україні у зв’язку з масовими протестами на Євромайдані. Окрім представників фонду, до складу місії увійшли парламентарі з Польщі, члени парламентського комітету з закордонних справ, Європейської комісії і Польсько-української парламентської групи. Бартош Крамек повідомив, що фонд займався збором коштів для медичної служби Майдану, надсилав ліки та гроші для постраждалих. Фонд, з його слів, намагається надалі підтримувати Україну у процесі реформування, боротьби з корупцією, люстрацією, децентралізацією влади.



Перший заступник голови Волинської облради Олександр Пирожик зазначив, що українське суспільство нарешті дозріло до люстрації.

«Ми зараз багато говоримо про те, що потрібно використовувати доступ Республіки Польща у проведенні люстрації. Спираючись на польський досвід, ми можемо говорити і про наступні кроки, проведення територіально-адміністративної реформи, яка в нас мала шанс бути здійсненою. Наразі ми хотіли б почути практичні рекомендації, механізми, як це робилося в Польщі», - зазначив Олександр Пирожик.

Він повідомив, що сьогодні відбувається суспільна дискусія стосовно того, в якій мірі громадськість має бути причетною до люстрації, наскільки ефективними можуть бути громадські люстраційні комітети та наскільки це повинно бути впорядковано у законодавчому полі. Так, у Верховній Раді зареєстровано законопроекти про люстрацію, проте поки що їх навіть не хочуть включати у порядок денний. З його слів, процес люстрації громадськість вже почала, але повинно бути законодавче підґрунтя, щоб довідка про те, що громадянин пройшов люстрацію, видавалася іменем закону.



Представник фонду «Відкритий діалог» Агнєшка Пясецька, яка працює у Києві, наголосила, що люстрація – це довготривалий процес, який не завершиться за 1-3 роки. З її слів, перші спроби впровадження люстраційного процесу зробив уряд у 1989 році, проте вони не були успішними, адже не вистачило прозорих критеріїв, інституцій, підтримки мас-медіа та політичного консенсусу. Тема люстрації була присутня у польських політичних дебатах у наступні роки. Так, до 1997 року у парламенті було зареєстровано 6 люстраційних законопроектів. У 1996 році було створено люстраційний комітет, який був у стані підготувати проект люстраційної реформи. У 1997 році закликали до участі у люстраційному процесі Інститут національної пам’яті, який займався та займається збором, каталогізацією та дослідженням архіві колишньої Служби безпеки Польської народної республіки, досліджує злочини проти польського народу в комуністичний час та під час Другої світової війни. Також інститут займається просвітницькою діяльністю, пов’язаною з процесами люстрації та підтримує судовий процес люстрації. У 1998 році створено спеціальний люстраційний суд, до якого належало 15 суддів, затверджених президентом та головою Верховного суду. Він діяв до 2007 року, згодом люстраційними процесами почали займатися окружні суди. Із слів Агнєшки Пясецької, люстрація у Польщі досі не завершилася, наразі лишається для підтвердження приблизно 150 тисяч люстраційних справ. Вона наголосила, що важливим є суспільний та політичний консенсус, адже, якщо його немає, дуже легко дискредитувати люстраційні спроби.

Вона наголосила, що у Польщі люстрація була наслідком парламентської ініціативи і здійснювали її державні, а не громадські інституції. Громадським контролем над процесом, з її слів, займалися журналісти, які ним цікавилися.



Бартош Крамек зазначив, що у Польщі люстрація ніколи не була настільки істотною справою для суспільства, як нині в Україні. З його слів, у Польщі йшлося про люстрацію осіб, які співпрацювали з комуністичним режимом, а не корупціонерів та тих, хто співпрацював зі злочинними структурами, як наразі в Україні. На відміну від українців, поляки не очікували люстрацію, як найголовнішу реформу.

Українець, який мешкає у Польщі та співпрацює з «Відкритим діалогом» Андрій Подгорскій вважає, що люстрація в Україні повинна відбуватися під пунктом виявлення іноземних впливів в стратегічних структурах держави, зокрема впливу Росії. З його слів, перевірка за допомогою детектора брехні повинна стати стандартною процедурою. Для успіху люстрації важливе також створення міцного самоврядування в регіонах, адже саме в регіоні громадськість більше знає стосовно своїх суддів. Він зауважив, що в Україні наразі проблематичною є співпраця з суддями та прокуратурою. З його слів, люстрації повинні підлягати також представники Майдану, які нині опинилися у органах державної влади.

Зі слів представника фонду Вікторії Бойко, литовський досвід, коли люстрацію контролювало громадянське суспільство, продемонстрував низьку ефективність. Механізми перетворення громадянського суспільства у люстраційний комітет завершилося тим, що за шість місяців дії закону було отримано півтори тисячі зізнань, за весь період з 2001 по 2004 рік завершено лише дві люстраційні справи.

Говорячи про чеський досвід люстрації, вона розповіла, що з 1991 року був ухвалений так званий великий люстраційний закон, а згодом – малий люстраційний закон. Йшлося про недопущення до керівних посад у органах влади осіб, які співпрацювали з комуністичним режимом. Термін дії закону становив 5 років, потім він був двічі продовжений. Обов’язковим був процес отримання сертифікату про не причетність до співпраці з комуністичним режимом. Загалом у Чехії проведено майже 500 тисяч люстраційних оскаржень громадян, під заборону займати керівні посади потрапило 35 тисяч осіб. Естонія, з її слів, особлива тим, що в основі люстрації у цій країні лежить доктрина окупації з 1940 до 1990 року. Під люстрацію там підпадали громадяни, які співпрацювали з КДБ, розвідкою, контррозвідкою чи відповідальні за переслідування осіб за часів комуністичного режиму. З 1997 року в Естонії викрили 647 таких осіб.



Керівник департаменту зв’язків з громадськістю фонду Томаш Чувара зазначив, що фонд не пропонує готове вирішення проблеми для українців, а лише передає цінний досвід інших країн.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---