Бійця з Волині від смерті врятував святий покровитель

Молодий чоловік із села Лаврів 12 квітня цього року став звикати до нових українських реалій неоголошеної війни. Після призову, він спершу пройшов військові навчання, а згодом потрапив у зону АТО у складі вже колишньої 51-ї ОМБ. Двадцятивосьмирічному лейтенанту Миколі Денисюку вдалося вижити в «іловайському котлі».

Його батько, також Микола, зізнався, що з 18 червня не бачив свого середнього сина, відтоді, коли їздив до нього разом із районними владцями на полігон у Миколаєві.

«Увесь час ми телефоном спілкувалися. Але до самого свого поранення – 29 серпня – він не казав, що воював і під Луганськом, і під Донецьком. Снаряд розірвався поруч. Син отримав забійне поранення черевної порожнини та грудної клітини, струс мозку. Його забрали вертольотом у польовий шпиталь. Там йому зробили першу операцію. Лікар тоді подзвонив мені та сказав: «Руки-ноги цілі – буде жити», – пригадує Микола Іванович.

Він також додає, що два дні син не казав нічого про бойове поранення своїй дружині.

Згодом старший син – Олександр – вирушив за братом на Донбас. Далі – у Дніпропетровськ і Київ, у головний військовий шпиталь. Саме там німецькі фахівці запропонували пораненому з Волині безплатне лікування в Гамбурзі.

«Там йому зробили ще дві операції. Більше двох місяців був із розшитим животом. Пережив штучну кому. Мій старший син Сашко і дружина Миколи, з якою він три роки у шлюбі, поїхали до нього в Німеччину. В невістки віза була до 18 грудня. А лікар, росіянин за національністю, обіцяв, що до Нового року Микола вже має бути вдома. Але потім пораненому знову доведеться робити ще одну операцію, - констатує пан Микола.

Він щиро вдячний усім, хто увесь цей час підтримував Денисюків морально та матеріально. Зокрема, своїм односельцям, які й раніше не приховували, що поважають Миколу-молодшого.До слова, в Лаврові у нього – свій магазин. До участі у військових діях він також активно займався будівельними та ремонтними роботами. Проте нині про великі фізичні навантаження чоловік змушений на певний час забути…

Не змогла не запитати у його батька про те, що він думає про цю неоголошену війну.

«Гадаю, що її розв’язали олігархи. Хоча зараз ніби й цивілізований світ, в якому все можна і треба вирішувати мирно. Росія споконвіку звикла правити всіма. Думаю, що Україну готували здати повністю. Наші ж діти відстоюють на сході її територіальну цілісність і гинуть не тільки за ту землю, де триває АТО, а за всю нашу державу», – розповідає батько військового.Син, який має офіційну довідку учасника АТО, пообіцяв після свого повернення з Німеччини розповісти про все пережите. І хочеться вірити, що святий покровитель молодого лаврівця ще не раз допоможе йому в житті. Не даремно ж нарекли його Миколою, по-батькові він – Миколайович. До того ж, вижив у безжальних жорнах війни.

Розмовляла Світлана ЗОЗУЛЯ, фото з архіву Денисюків

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---