Пам’ять про героїв-захисників увіковічнили в Луцьку

Меморіальні дошки лучанам Володимиру Прокопчуку та Олександру Войчуку встановили на будинку, де проживали юнаки - на бульварі Дружби народів, 2 у Луцьку. 23-річний Володимир поклав життя у трагічному бою під Волновахою, 25-річний Олександр загинув під час виходу з іловайського котла.

Урочисте відкриття меморіальних дошок відбулось сьогодні, 28 серпня.

Нагадаємо, 23-річний лучанин Володимир Прокопчук загинув 22 травня під Волновахою. Похований 27 травня в селі Гаразджа Луцького району.

ЧИТАТИ ЩЕ: ЇХНІЙ БЛОКПОСТ РОЗСТРІЛЯЛИ 22 ТРАВНЯ. ПАМ’ЯТІ 18 ГЕРОЇВ 51 ОМБ. ФОТО. ВІДЕО

На усіх фотознімках Володя Прокопчук виглядає зовсім дитям. Юне й відверте хлопчаче обличчя випромінює приязнь і радість життя. Бо таким воно видавалося безкінечним... Восени мав би одружитися. Після повернення з Донеччини, на що сподівався у червні, мав погуляти з коханою на весіллі у друзів. Солдати, які вижили в тій бійні під Волновахою, розказують: їх тішили, постоїте, мовляв, через вибори, а там і додому.

На війні свого часу побував і батько Володі. Старший Прокопчук — воїн-«афганець», має бойові нагороди. Він мав інше поняття про те, що коїться на сході України, бо вже був під кулями і побачив на власні очі: це неоголошена війна. Просився, щоб мобілізували не сина, а його. Не взяли. Володя ж тільки півроку як відслужив строкову армію. Пішов добровільно, не сачкував. Друзям казав, що обов’язково має відслужити, аби мати честь і гонор справжнього чоловіка. Батькам казав, що він — патріот, і якби не принесли повістку, все одно пішов би захищати український кордон.Луцьк також попрощався зі своїми вірними синами – бійцями 51-ої механізованої бригади, які загинули під час обстрілу під Волновахою: Дмитром Йовзиком, Володимиром Зарадюком, Віталієм Махновцем та Володимиром Прокопчуком 27 травня 2014 року.

Так, Луцьк сколихнула трагічна звістка. 26 січня 2015 року згідно з результатами проведених експертиз ДНК вдалось ідентифікувати особу Олександра Войчука, який раніше був у списку зниклих безвісти. Він у складі 51-ї окремої механізованої бригади виконував завдання у зоні АТО. Зв'язок з ним обірвався 28 серпня 2014 року. На той час він знаходився поблизу Іловайська Донецької області.Юнак народився 8 лютого 1989 року. Неодружений. Навчався у загальноосвітньому навчальному закладі № 20, Луцькому національному технічному університеті. Був призваний на військову службу по мобілізації. До призову працював у ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна».

Під час вікриття меморіальної дошки його перша вчителька пригадала Сашка ще маленьким, білявим, слухняним хлопчиком – таким викарбувався їй у пам’яті майбутній Герой України, який віддав своє життя за спокій та мир рідного Луцька.«Пам’ятаю Сашу – гарного хлопчика, білявенького, слухняненького, веселого. Він мені такий і лишився. Дивлюсь на портрет, він вже дорослий. Але завжди його згадую, як він був учнем початкової школи, мого класу. І буду пам’ятати таким його вічно», - пригадує перша вчителька Героя.

Священнослужителі освятили меморіальні дошки та зазначили – пам’ять про воїнів буде вічна, і проходячи повз ці знаки, люди мимохідь будуть приклоняти голови у пам’ять про своїх юних Героїв.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---