Всі, хто слідкує за судовими справами проти високопосадовців-корупціонерів, були немало здивовані ухвалою Солом’янського райсуду Києва щодо запобіжного заходу нардепу Бориславу Розенблату, адже чи не вперше у практиці подібних судових засідань суддя майже повністю стала на бік прокуратури. Розенблата зобов’язали здати закордонний паспорт та інші документи (читай – паспорти інших країн), що дають право на виїзд з нашої країни, також він повинен просити дозволу слідчого, якщо надумає поїхати з Києва в Житомир і навпаки, а перебування в інших населених пунктах йому наразі заборонено. Суд навіть погодився надягти на депутатську ногу електронний браслет. Єдине, де феміда «дала слабину», - розмір застави. Його скостили з 10 до 7 млн грн.

Можна було би порадіти, але… Пригадаймо подібні справи стосовно інших корупціонерів, не захищених депутатським мандатом. Там суд проявляв куди більшу гуманність до підозрюваного, пише Дмитро Хилюк для УНІАНА.

У справі голови ДФС Романа Насірова застава виявилася в 100 млн грн - в 20 разів менша, ніж просили у суду прокурори. Застава для колеги Розенблата Михайла Добкіна – 50 млн грн, тобто втричі менша за вказану у клопотанні про його тримання під вартою.

Одначе мова зовсім не про суми застав фігурантів останніх гучних справ у порівнянні з Розенблатом.

«Собака порилася» в іншому – у разі невиконання судової ухвали Розенблату не загрожує сира камера і металеві нари Лук’янівського СІЗО, на відміну від інших вищезгаданих персонажів.

«Добрі» його колеги дозволити прокуратурі лише відкрити щодо нього кримінальне провадження, а от арештовувати чи тримати під вартою – ні.

На практиці це означає, що Розенблат може наплювати з високої гори на судове рішення: їздити, куди захоче, не вносити заставу, ігнорувати виклики слідчого на процесуальні дії, зрештою, порвати і викинути електронний браслет, і за це йому нічого не буде, бо – недоторканий.

Це підтверджують і прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. А в неформальних бесідах вони кажуть, що єдина проблема, яку можуть створити у напівзаконний спосіб депутату – не випустити його за кордон: у прикордонників на нього вже виставлено «червоний прапорець», і при спробі виїхати чи за українським паспортом, чи – іншої країни, прикордонник може затримати його паспорт, бо «система зависла» на декілька годин, впродовж яких до пункту прикордонного контролю прибудуть співробітники САП, які і виконають ухвалу суду про здачу паспортів Розенблата за нього.

Юридично ця процедура не зовсім чиста, адже зобов’язання здати паспорт покладено саме на підозрюваного, а не на слідчі органи. А відтак сумнівно, що офіцери-прикордонники чи прокурори ризикуватимуть отримати статтю про перевищення службових повноважень.

Втім є і цілком законний спосіб закрити нардепа у темницю, якщо той проігнорує судове рішення: восени Генпрокурор звернеться з повторним поданням про дозвіл на арешт і тримання під вартою Розенблата, і, якщо депутати погодяться, то «бурштинового короля» таки виведуть попід руки із сесійної зали.

Як воно буде – покаже час. Проте, якщо Розенблат таки втече, це буде… добре, адже свідчитиме про серйозність намірів слідства. Якщо ж не втече, ми можемо стати свідками чергової вистави про небувалу боротьбу з корупцією у верхівці влади.