Знаєш, важко вертатись додому,
Де; хто з батьком "воює ", хто - з братом-
Завжди п'яним...По патріархатам -
Жаль, "розбіглися" люди... Свідомо:

Я пішов на війну, щоб "втекти",
Від реклами гріха, і спиртного.
Не змінилось за рік цей - нічого...
І куди тепер буде іти:

По війні, що для когось - чужа?
І тому вони: вдома "хворіють "...
А в полях, де не орють, не сіють -
Вже й не видно: де лан, де межа?

І ніхто він - простий працівник:
Бо за доларом вже не вженеться.
А "по курсу " же, все продається.
То чи буде тверезим двірник,

Як зарплати тієї - на сміх?
І те свято, на сміх - Перше травня!
Між світами, двома - заблукав я...
Війни - скрізь... Скрізь: свої - на своїх...
Ю.Щербик .(з зони АТО)