Вчені за допомогою наземних телескопів і космічних обсерваторій Hubble і Spitzer вивчили комету P/2019 LD2 (ATLAS), яка спочатку демонструвала властивості троянського астероїда Юпітера, а потім обзавелася кометним хвостом.

Про це пише Корреспондент.net з посиланням на N + 1.

Коли комети, що прилітають з області за орбітою Нептуна, в ході свого руху перетинають орбіти Урана і Нептуна, то значна їх частина перетворюється в кентаврів – незвичайні тіла, які можуть демонструвати властивості як астероїдів, так і комет.

Класичне визначення кентавра говорить, що це мале тіло, точка перигелію і велика піввісь орбіти якого знаходяться в діапазоні між великою піввіссю орбіти Юпітера і Нептуна, і параметром Тіссерана більш 3,05 (він показує, наскільки сильно на об’єкт впливають гравітаційні обурення з боку Юпітера).

Середній динамічний вік кентаврів становить приблизно 2,7 мільйона років, після чого переважна більшість подібних тіл викидається з Сонячної системи, у той час як комети сімейства Юпітера (параметр Тіссерана менше 3,05) мають трохи менший час життя – приблизно півмільйона років.

Комета P/2019 LD2 (ATLAS) була відкрита в червні 2019 року, тоді вчені вважали її троянцем Юпітера. Однак в подальшому з’ясувалося, що об’єкт має тьмяний хвіст з газу і пилу, що дозволило помістити його в перехідну область між кентаврами і кометами сімейства Юпітера.

Група астрономів на чолі з Брайсом Боліном з Каліфорнійського технологічного інституту вирішила дослідити комету на предмет її властивостей і змін активності, пов’язаних з нагріванням ядра Сонцем.

Радіус ядра комети був оцінений від 0,2 до 1,8 кілометра, в її комі переважають порошинки розміром приблизно 100 мікрометрів, які викидаються з поверхні ядра зі швидкістю близько одного метра в секунду.

Активним тіло стало в листопаді 2018 року, коли воно перебувало на відстані 4,6 астрономічних одиниць від Сонця. За оцінками вчених темпи втрати ядром пилу становлять близько шість кілограмів у секунду, а водяної пари – 80 кілограмів у секунду.

Комп’ютерне моделювання показує, що комета приблизно через два роки ще раз зустрінеться з Юпітером, після чого попрямує у внутрішню частину Сонячної системи, а через приблизно 500 тисяч років з ймовірністю 90 відсотків буде викинута з Сонячної системи і стане міжзоряною кометою.