Бермудський трикутник – найнебезпечніше і наймістичніше місце в світі через повітряну аномалію над ним.

Район Бермудського трикутника вважається одним із найбільш неблагополучних в усьому Атлантичному океані. З давніх-давен тут пропадали кораблі, а потім і літаки. Скептики цілком резонно заявляють, що Диявольський трикутник небезпечний по цілком земним причин: навігація в районі дуже складна, тут багато мілин, а шторми і циклони зароджуються моментально і гублять льотчиків і моряків, – повідомляє інтернет-видання veroyatno.

Однак, логіка логікою, але як пояснити, що саме тут пропадає більше кораблів і літаків, ніж в будь-якій іншій частині Світового океану? Група американських метеорологів провела дослідження, здатне одним махом закрити таємничу історію Бермудського трикутника.

Метеоролог Стів Міллер з Університету штату Колорадо майже десяток років витратив на вивчення погодних умов в зоні Бермудського трикутника.

Спільно з фахівцями місцевої берегової охорони Міллер виробив досить сміливу теорію. Вчений припустив, що небезпека району надає якась повітряна аномалія і зібрав власну групу, щоб перевірити свої логічні викладки польовими дослідженнями.

На думку шукати повітряну аномалію Стіва Міллера наштовхнув ретельний аналіз супутникових знімків місцевості. Сучасна оптика дозволила зробити максимальне збільшення – метеоролог розгледів над аномальною зоною дивні хмари суворої шестикутної форми.

Таку дивну форму допомагає прийняти хмар сам Атлантичний океан. Тепла вода з мілин випаровується в холодне повітря, створюючи йому своєрідний каркас. Шестикутні хмари, на думку Міллера, деякий час дрейфують над Бермудським трикутником. Потім хмари вибухають, формуючи потужні потоки повітря.

Ось ці-то потоки і є та сама аномальна причина загибелі десятків літаків і кораблів. Від вибуху потужний порив вітру спускається вниз, до океану. Взаємодія атмосферних хвиль призводить до утворення найсильнішої турбулентності, вибратися з якої у людській техніки немає ніякої можливості.

Крім того, якщо порив вітру буде достатньо сильний, він може вдарити об поверхню океану і викликати величезну хвилю, висотою до 40 метрів. Команда Міллера зустрілася з одним такими гігантом у відкритому океані – на щастя, хвиля пройшла стороною.