Дослідники з Великобританії і США показали, що регіон на північній околиці пустелі Сахара буквально кишів різноманітними хижими динозаврами.

Для такого висновку палеонтологи зібрали величезні обсяги даних з музеїв і приватних колекцій в різних куточках земної кулі, пише НВ.

«Можливо, це було найнебезпечніше місце в історії планети Земля, місце, де мандрівник у часі прожив би дуже недовго», – сказав палеонтолог Нізар Ібрагім з Університету Детройта.

У новому дослідженні Ібрагім і його команда розглянули велику кількість викопних свідоцтв, отриманих в скелях Кем-Кем – багатих копалинами відкладень древніх шарів, розташованих недалеко від мароккансько-алжирського кордону.

Існування цього місця давно відомо не тільки палеонтологам, але і комерційним мисливцям за копалинами, що означає, що розграбовані останки багатьох з цих стародавніх динозаврів, рептилій та інших істот тепер розкидані по всій земній кулі в приватних колекціях.

Такий розподіл ізольованих скам’янілостей означає, що вчені не могли зробити зведений список того, чим є насправді копалини з Кем-Кем. Ібрагім і його колеги-дослідники спробували виправити цю ситуацію за допомогою свого нового аналізу, який включав відвідування колекцій, що знаходяться на декількох континентах.

«Це найповніша частина роботи з викопними хребетними з Сахари майже за століття, оскільки відомий німецький палеонтолог Ернст Фрайхерр Стромер фон Райхенбах опублікував свою останню велику роботу в 1936 році», – пояснює один з членів групи, палеобіолог Девід Мартілл з Портсмутського університету у Великобританії.

Виявилося, що скелі Кем-Кем насправді включають в себе дві окремих ділянки, багаті копалинами, які називаються формаціями нижнього Гара Сбаа і верхнього Дуіра. Обидві формації містять низку динозаврів і птерозаврів, на додаток до стародавніх крокодилоформів, черепах, рештків риб, а також різних безхребетних, рослин і слідів скам’янілостей.

Можливо, найбільш примітною особливістю палеоекосістеми Кем-Кем є так звана «загадка Стромера»: надлишок хижих і травоїдних динозаврів, що спостерігається як в групі Кем-Кем, так і в формації Бахарія в Єгипті.

У Марокко на це вказує наявність чотирьох різних видів теропод (abelisaurid, Spinosaurus aegyptiacus, Carcharodontosaurus saharicus і Deltadromeus agilis), тоді як в більшості мезозойських утворень, подібних до цього, зустрічаються тільки один або два цих видів.

«На додаток до надлишку великих динозаврових хижаків, принаймні три з чотирьох великих хижаків, присутніх як в Кемському, так і в бахарійському ансамблях, входять до числа найбільших (топ 10 відсотків) хижаків-динозаврів, які відомі науці», – пишуть автори.

У той же час, за словами команди, великих травоїдних в цьому регіоні було не так багато. Вони, ймовірно, жили разом з великими хижаками, але «не настільки різноманітні, як у багатьох інших крейдових формаціях, і не особливо поширені як скам’янілості».

Проте, їжі хижакам вистачало. У той час, коли ці динозаври бродили, приблизно 100 млн років тому (але для деяких скам’янілостей датування до 115 млн років тому), цей район був частиною великої річкової системи, і рясні запаси риби та інших водних тварин легко витримали популяцію теропод.