Настоятель монастиря за Влахернськими воротами Царгорода заснув в саду й увісні йому явивсяХристос.

- Чи можна спитати? - звернувся до Нього настоятель.

- Питай, тільки коротко - відповів Христос.

- Чи правда, що немає влади, інакше ніж від Тебе?

- Правда.

- Чому ж тоді нами, ромеями, править злий тиран Фока?

- А тому, - відповів Христос, - що я не зміг знайти для вас гіршого

Корупція не має ні віку, ні статі – саме такий висновок я зробив, досліджуючи формування політичних еліт, чи точніше псевдоеліт на Горохівщині. Зашкалююча кількість жінок в ній нагадує царство амазонок (хоча для справки, я фемініст), з тією поправкою, що принцип формування був не з точки зору фізичних даних, а за принципом життя інших країв – а саме Содому і Гоморри.

Клан функціонує з 1990х років, коли владу здобула Катерина Ващук, й функціонує по суті досі навіть після припинення Катериною Тимофіївною депутатських повноважень, втратою влади та набиранням обертів у Сергія Мартиняка, який не перекраює владну вертикаль, будучи негласним феодалом на цих землях.

Свою політичну кар’єру Катерина Ващук будувала як політична перебіжчиця, тушка, постійно перебуваючи в складі партії чи блоку, який особисто для неї був вигідним. 11.1965-10.68

Горохівського РК ЛКСМУ. 10.1968-08.75 — відповідальний секретар Горохівської районної організації Товариства «Знання». 08.1975-08.77 — завідувач кабінету політичної освіти Горохівського РК КПУ. 08.1977-03.79 — секретар парткому — заступник голови колгоспу ім. Леніна Горохівського району. 03.1979-05.94 — голова колгоспу ім. XXV з'їзду КПРС (з 1990 — агрофірма «Колос») Горохівського району. Таку вдалу комуністичну кар’єру, Катерина Тимофіївна зробила завдяки своєму «протеже»

- першому секретарю компартії Івану Семенцову, який оточував себе «фаворитами» та «фаворитками» ніби при царських дворах, що підтверджують спогади горохівчан того часу.

Втім з розпадом Радянського союзу, Ващук не зупинялася на досягнутому, та з метою здобуття влади міняла партії та блоки, як рукавички. Наприклад депутатом 2 скликання, вона стала у складі «Селянської партії України», 3го – «Аграрної партії України», 4го – в складі про-Кучмівського блоку «За єдину Україну!», 6го – в «Блоці Литвина», 7го – «Партії регіонів». Під час останнього скликання відзначилась й голосуванням за диктаторські закони 16 січня.

Прославилась вона й тим, що входила в ряди депутатів, які полюбляли неособисте голосування, про що говорять дані зокрема 6 скликання, зокрема дані письмової реєстрації народних депутатів України, вона була відсутня на вечірньому пленарному засіданні 22.09.11 та 07.02.2012, при тому її картка використовувалась для голосування. Схожа ситуація була з голосуванням за скандальний закон про мови Ківалова-Колісніченка, де її картка проголосувала «за», тоді як Ващук стверджує, що була на той момент на Волині.

Проте не дивлячись на «розрив з комуністичним минулим» в плані кар’єри, комунізм продовжує супроводжувати Ващук й зараз, зокрема через родинні зв’язки з головним «губошльопом» (за версією О. Ляшка), за сумніцнитвом найвідомішим комуністом України Петром Симоненком. Дочка Катерини Тимофіївни є дружиною сина Симоненка.

Здавалося б, після революції гідності такі особистості повинні бути викинені на смітник історії? Ви помиляєтесь! Її портрет красується на дошці пошани історичного факультету СНУ ім. Лесі Українки, де я навчаюсь. Очевидно для того, щоб її особистий приклад навчав дівчат, як «правильно» робити кар’єру.

Одним з «капо» Катерини Тимофіївни Ващук була, і продовжує свою «творчу діяльність» голова горохівського районного суду Адамчук Галина Миколаївна – «талановита кар’єристка», яка за короткий термін з нотаріуса стала головою районного суду.

За час її перебування на посаді проти неї була порушена кримінальна справа проте оскільки наша прокуратура найчесніша та найгуманніша (до певних категорій населення, зокрема суддів) в світі, то справу було закрито. Вона змінила на цій посаді нинішню суддю апеляційного суду Волинської області – Оксану Григорівну Завидовську-Марчук, яка прославляє діяльність апеляційного суду Волинської області, в таких справах, як присудження половини матеріальної допомоги за загибель сина в зоні АТО, його двічі судимому батьку, який відбував покарання саме за невиконання батьківських обов’язків та злісну несплату аліментів, відбираючи таким чином половину допомоги у матері загиблого в АТО сина, яка є інвалідом II групи





Це безумовно, дуже справедливе рішення, і безумовно Завидовській-Марчук та іншим суддям цієї колегії не наплювати ні на пам’ять загиблого за Україну воїна, ні на його матір з інвалідністю II групи, ні на судимості його батька і саме за невиконання батьківських обов’язків…. Проте з цим незгоден суд м. Запоріжжя, де є аналогічний прецедент, з тим лише виключенням, що батько не мав судимостей, а просто не проживав разом з сім’єю.





Пояснень є лише 2 – або стаття 2 Конституції України бреше, що Україна унітарна держава, і насправді Україна федеративна держава, в якій закони штату Волинь та закони штату Запоріжжя відрізняються, або для того щоб отримати від держави виплату за смерть сина – треба перед цим бути двічі судимим за невиконання батьківських обов’язків саме по відношенню до загиблого сина, і кричати по телеканалам України «Я ЗРОБИВ ГЕРОЯ УКРАЇНИ!!!!»

Попри вищесказане, її портрет Завидовської-Марчук, яка колись була головою Горохівського суду до Адамчук, досі красується у Горохівському суді, тоді як Адамчук особисто здирає плакати антикорупційної та майданівської тематики, мотивуючи це забороною пропаганди політичних партій в держзакладах, через свою недалекість, некомпетентність, необізнанність, недолугість, а можливо через нахабство і цинізм, а можливо і через і те і інше, не диференціює різницю між політичними партіями та громадськими організаціями, громадськими рухами, та соціальними гаслами. Я схиляюсь все ж до 3 варіанту, оскільки в винесених нею незаконних, неправомірних судових рішень просліджується їх бездарне оформлення, яке помітне навіть громадянам без юридичної освіти.

Я би припустив, що лише сліпий не помітить лоббі Адамчук у апеляційному суді, в вигляді лоббістки Завидовської-Марчук, але ж не може шановний голова апеляційного суду Волині Петро Філюк бути сліпим та не розірвати це об’єднання.. Звичайно, він не може їх напряму звільнити, проте він міг би клопотати про це у Вищої ради юстиції, як робив це з Миколою Вілюком, але оскільки він цього не робить – отже, все добре, адже не може Голова апеляційного суду, який вже 11 років обіймає свою посаду помилятися та підтримувати незаконність серед власних підлеглих! Слава Петру Тодісійовичу та найсправедливішому в світі Волинському суду!!!

Проте, повернімося до шановної Адамчук Г.М. і просто поглянемо на деякі її судові рішення:





Перший «перл» - позитивна характеристика з місця жительства. Громадська думка могла врятувати від засудження в XVII-XVIII столітті, але аж ніяк в XXI, власне її і немає серед обставин, які пом’якшують (не скасовують відповідальність, а пом’якшують!!!) в ч.1. ст. 66 ККУ - 1) з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння роз­криттю злочину. Вирішуючи питання про наявність такої пом’якшуючої обставини, як з’явлення із зізнанням, суди повинні перевіряти, чи були подані до органів розслідування, інших державних органів заява або зроблене посадовій особі повідомлення про злочин (у будь-якій формі) добровільними та чи не пов’язано це з тим, що особа була затримана як підозрюваний і, будучи викритою, підтвердила свою участь у вчиненні злочину. Якщо у справі, порушеній за фактом вчинен­ня злочину, не встановлено, хто його вчинив, добровільні заява чи повідом­лення особи про вчинене нею мають розглядатись як з’явлення із зі­знан­ням. Аналогічно розцінюється заява особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, про вчинення нею іншого злочину, про який не було відомо органам розслідування.

За сукупності вчинених злочинів з’явлення із зізнанням має роз­глядатись як обставина, що пом’якшує покарання при призначенні остан­нього за злочин, у зв’язку з яким зроблено це зізнання;

2) добровільне відшкодування завданого збитку чи усунення заподіяної шкоди;

2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину

3) скоєння злочину неповнолітнім;

4) вчинення злочину жінкою у стані вагітності;

5) скоєння злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних

або інших обставин;

6) вчинення злочину під упливом погрози, примусу або через матері­альну, службову або іншу залежність;

7) вчинення злочину під упливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними чи аморальними діями потерпілого;

8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину в передбачених КК випадках.

Як і не бачу тут молодого віку, як і не бачу тут що кримінальна відповідальність скасовується, якщо ти студент денної форми навчання. Звідки Адамчук брала такі причини – незрозуміло, напевне з того ж звичаєвого права? А кримінальний кодекс – діє лише для тих, хто матеріально не заохотив суддю? Чи можливо Адамчук за своїм покликанням не суддя, а законотворець? Тоді чому не в парламенті, не творить закони, а замість цього виносить такі смішні рішення???

Немає проблем в Галини Миколаївни і з логікою – безпричинно з хуліганських мотивів наноситься чмт, і в той же час – позитивно характеризується за місцем жительства!

Саме завдяки такій залізній логіці, як в нашої шановної судді – злочинність в нашій країні падає… ой, вона ж зростає! Але звичайно такі рішення не сприяють цьому, дозволяючи розгулювати на свободі тим хто безпричинно наносить чмт серед білого дня в громадському місці людям… чи можливо я помиляюсь і таки впливає?





Перше що викликає сумнів – це вартість трактора, бо навіть б/в трактори цієї марки коштують набагато дорожче, і навіть з врахуванням курсу національної валюти того часу

І знову пом’якшуючі обставини шиті білими нитками – позитивна характеристика з місця роботи, порядний сім’янин….

Гітлер був порядним сім’янином, а також любив собак, любив оперу, був вегетаріанцем – отже це пом’якшуючі обставини, яких достатьно щоб забути про Холокост? І яким боком ці його риси мали відношення до його злочинів? І чому позитивні риси характеру не враховувались на Нюрнберзькому процесі?

Порядний працівник краде з власного підприємства майно та продає його мміському голові – мені одному здається що це маячня, та взаємовиключаючі параграфи? Чи можливо Павло Лазаренко був порядним прем’єр-міністром, Янукович – президентом, Зварич – суддею? І їм треба пробачити їх злочини, бо вони порядні працівники?

І колектив бере на поруки того, хто обікрав його? Без тиску чи матеріальної зацікавленості?

І це не оскаржує прокурор Смалюк? Цікаво чому – через фінансову вигоду, чи через співчуття, оскільки сам їздить на незадекларованому автомобілі Nissan Patrol , (номер AС0045ВІ) який не міг би собі дозволити з власної зарплати, рівно як і на бензин для такого автомобіля?

І про це знають в обласній прокуратурі, навіть не заперечує про це обласний прокурор Чепіжак Дмитро Миколайович, який замість того щоб притянути до відповідальності Смалюка, відповідає – «він задекларує в наступному році, він більше не буде». Тобто якщо я вб’ю людину і пообіціяю з наступного року не вбивати – мене не притянуть до відповідальності??????

Але можливо справа не в тому, що прокуратура Волині придумує закони на ходу, а в тому що на Смалюка не порушується справа, оскільки він тісно пов’язаний з власним начальником – Андрейцевим Миколою Миколайовичем, який є заступником Володимир-Волинської місцевої прокуратури.
До складу якої входить і Горохівський відділ завдяки реформі прокуратури, а Андрейцев є кумом Сергія Масалова – достатньо відомого для волинян прокура, якого люди на Волині разом з пов’язаними з ним прокурорами, чомусь називають «Масаловською бандою» (вочевидь народ Волині оговорює таких чудових людей та прокурорів), яка вочевидь стоїть вище якихось законів України, створених вочевидь для «плебсу», адже в «патриціїв» мабуть існує власний звід законів, завдяки яким службовцям в Україні можна не вказувати в деклараціях недешеві автомобілі, а «плебс» (народ України) має це «схавати», оскільки негоже нам з вами засуджвати таких прекрасних працівників прокуратури!

Але якщо є якась наївна людина, яка думає що Адамчук просто милостива суддя, для всіх, а не лише до тих хто наносить безпиричинно ЧМТ проте має позитивну характеристику і це звільняє від відповідальності чи тих хто продає крадені трактори міскьому голові - ви глибоко помиляєтесь. І доказом цьому є наступне рішення щодо Ляшука В.В., якому за рибальство на р. Стир, якого засудили на 1 рік і 2 місяці, звинувативши в браконьєрстві, хоча незаконних методів рибальства, Ляшук не використовував. І звичайно ж його інвалідність не є пом’якшуючою обстановиною, це ж не молодий студентський вік чи характеристика, які дають право наносити ЧМТ і не нести за це покарання, як і не захист колективом, який дає право красти у агрофірми трактор та продавати його. А все просто – син Ляшука вигнав з горохівського райвідділку міліціонера, поставивши його на прослушку, це про нього я писав в одній з попередніх статей, щодо роздягання майором Пилипчуком, перевірявши таким збоченим способом на предмет прослушки.

А суд та правоохоронні органи незалежні одне від одного по справжньому, а не лише на папері!



Популярними у нашої «героїні» є й практика судів-трійок зразка 1937 року – закриті судові засідання без повідомлення відповідачів чи їх представників. Наприклад яскравим прикладом є справа Нижник Софії Петрівни. До неї підійшла директор магазину «Дар», що знаходиться за вул. Богдана Хмельницького в м. Горохів, і запропонувала їй придбати земельну ділянку, суміжну з її магазином. На що отримала відмову, оскільки ділянка була набута по праву спадщини. Незважаючи на це, Ольга запропонувала придбати цю ділянку та оформити все власноруч. Без згоди чоловіка, якому належить половина даної земельної ділянки, були підписані документи та за рішенням горохівського районного суду, дана земельна ділянка була відсужена в користь Шевченко Ольги, оскільки дана земельна ділянка не була набута по праву спадкування, дане рішення суду є суцільно незаконним. Були вчинені шахрайські дії, на суді якрму Нижник не була присутня, її не було повідомлено про дату суду повісткою, відповідно рішення суду досьогодні не отримано нею. Очевидно для Адамчук демократія та її закони стали надто обтяжливими, очевидно вона жалкує, що зараз не 1937 р. Але можливо це я не знаю, що суди-трійки є законними в Україні, і в праві європейських країн, до рівня яких прагне Україна!

Цікавим є зв’язок і Адамчук Г.М. з державним нотаріатом в Горохові, а саме з Островською Таїсою Володимирівною. Громадяни, вочевидь не читаючи закону «про нотаріат» не знають, що рішення державного та приватного нотаріуса є рівноцінними, або які надто довіряють державі – йдуть до неї в нотаріальну контору, і якимось чином, справи, які нотаріус може вирішити сам – відправляють Таїсією Володимирівною до суду, і Адамчук Г.М. присуджує очевидні рішення. Але для чого нотаріат так робить? Часом не для того, щоб «збити» більше грошей з людей? Мої догадки поділяє і приватний нотаріус Волошин Сергій Анатолійович, оскільки інакше це пояснити просто неможливо! Проте, враховуючи, на який лише маразм Адамчук не посилається в своїх рішеннях – я думаю що вона видасть новий «перл».





















Звичайно, це далеко не всі резонансні судові рішення Горохівського суду, багато я не маю на руках, наприклад рішення по водію Матвєєвої Любові Миколаївни (яка на той час була головою виконавчої служби, а зараз пішла на підвищення – голова РДА) – Кізлику, який побив чоловіка на призвіще Заприлюк до смерті, бідолага помер в лікарні. Як ви думаєте, скільки людина отримує за такий злочин? Правильно, 3 роки умовно!!!!!!!! Звичайно ж справедливе рішення, і звичайно ж орган виконавчої влади реально незалежний від суду, а не формально.

На мою думку, лише сліпий не побачить втручання в комп’ютерну систему суду горохівського району, оскільки фактично всі справи пов’язані з земельними ділянками, водінням авто в нетверезому стані, відчуження майна, 100% потрапляють лише в руки Адамчук. Совпадєніє? Не думаю.

Також без відома заробітчан які працюють закордоном, проходять судові розлучення, що для тих хто приїзджає ззакордону – стає «приємною» несподіванкою, що вони розлучені вже довгий період часу. Тобто немає спільної згоди, і доводиться лише гадати – це робиться за хабарі, чи з дуже «філантропічних» мотивів.

Проте Адамчук відома не лише подвигами в суді, а й поза ним, але оскільки я не є світським хронікером – я тактично промовчу. Світським хронікерам можу порадити лише розпитати горохівчан за випадок з прокурором Решетником, який взяв участь у ремейку кінострічки «Пригоди італійців у Росії», замінивши Євстєгнєєва, роль італійського мафіозі з даної сцени виконував чоловік Адамчук – Баранось:



Це далеко не вся (псевдо)еліта, не весь «клан» Горохівщини, породжений Катериною Ващук, тому продовження обов’язково буде, адже країна має знати своїх героїв! Але оскільки громада горохівського району не робить ніяких дій щодо залишення таких людей власних посад – значить її все влаштовує, тому епіграф на початку статті є невипадковим.