Це ідеальне виправдання для тих, кому постійно докоряють за надмірну повільність. Нічого страшного, що робота нагромаджується. Бути ледачим – це виграшна якість з точки зору еволюції, яка відтягує вимирання виду. Про це пише Уніан з посиланням на The Guardian. Це, принаймні, одна з інтерпретацій висновків нещодавнього дослідження, присвяченому близько 300 видів молюсків, які жили і вимерли в Атлантичному океані впродовж останніх 5 мільйонів років. Вчені встановили, що високий темп метаболізму став визначальним фактором у зникненні виду.

Морські равлики, слимаки, молюски і гребінці, які спалювали найбільше енергії у своєму повсякденному житті, частіше вимирали, ніж їхні менш енергійні родичі. Особливо, якщо вони жили у невеликих океанічних закутках. Хоча причини вимирання складні і можуть бути досить різноманітними, дослідження виявило новий зв’язок між рівнем споживання енергії у тварин для підтримки функціональності тканин їхніх тіл з тривалістю періоду, впродовж якого їхні види взагалі існували на землі.

«Чим нижчий рівень метаболізму, тим більш вірогідно, що ваш вид виживе», - сказав професор екології і еволюційної біології Брюс Ліберман, який провів дослідження для Університету Канзасу. «Напевне, замість «виживає сильніший» кращою метафорою для історії життя було б «виживає найбільш ледачий». Ну, або хоча б найбільш в’ялий», - додав він.