Аме­риканські на­уковці про­вели де­таль­не досліджен­ня двох ме­те­оритів, що впа­ли на Зем­лю ще 20 років то­му. Ці ме­те­ори­ти пот­ра­пили на на­шу пла­нету в бе­резні і серпні 1998 ро­ку, інформує Платформа.



Один при­зем­лився на ди­тячий бей­сболь­ний май­дан­чик в Те­хасі, інший – в ма­рок­канській пус­телі. Близькість дат і особ­ли­вості траєкторії да­ли на­уков­цям підста­ви вва­жати, що обид­ва ме­те­ори­та ма­ють од­ну відправ­ну точ­ку. За да­ними на­уковців, во­ни пот­ра­пили під дію зем­но­го тяжіння після міль­ярдів років круж­ляння в по­ясі ас­те­роїдів.

Фахівці Національ­ної ла­бора­торії в Берклі досліди­ли ме­те­ори­ти за до­помо­гою рен­тгенівсь­кої спек­трос­копії. І з’ясу­валось, що крихітні чер­воні і сині крис­та­ли на них мог­ли ут­во­рити­ся тіль­ки за на­яв­ності во­ди. У ре­човині обох ме­те­оритів знай­шли ки­сень- і азо­товмісні ор­ганічні спо­луки, в то­му числі аміно­кис­ло­ти – струк­турні еле­мен­ти білків. Тоб­то під час пе­ребу­ван­ня в кос­мосі на цих ме­те­ори­тах бу­ла во­да і складні ор­ганічні ре­чови­ни – аміно­кис­ло­ти і вуг­ле­води.

Ав­то­ри досліджен­ня порівню­ють ме­те­ори­ти з ко­махою, яка зас­тигла в бур­штині; як і бур­штин, крис­та­ли збе­рег­ли мо­леку­ли, син­те­зовані при невідо­мих умо­вах близь­ко 4,5 млрд років то­му, під час за­род­ження Со­няч­ної сис­те­ми.

Се­ред кан­ди­датів на зван­ня батьківщи­ни цих об’єктів – найбіль­ший об’єкт по­ясу ас­те­роїдів Це­рера. Во­на на тре­тину скла­даєть­ся з во­дяно­го ль­оду і ото­чена хма­рами па­ри. Складні ор­ганічні спо­луки раніше зна­ходи­ли на су­пут­ни­ках пла­нет-гігантів, на ко­метах та ас­те­роїдах. Од­нак досі не існу­вало до­казів то­го, що тендітні во­да і ор­ганіка мо­жуть по­доро­жува­ти з од­но­го не­бес­но­го тіла на інше. У ме­те­ориті, що пе­режив падіння крізь ат­мосфе­ру Землі, ці ре­чови­ни знай­шли впер­ше.

За сло­вами на­уковців, досі мікрок­риста­ли з ме­те­оритів ніко­ли не аналізу­вали настіль­ки ре­тель­но. Мож­ли­во, нові досліджен­ня по­кажуть, що во­да і ор­ганічні ре­чови­ни в складі ме­те­оритів не та­ке рідкісне яви­ще, як вва­жало­ся раніше.