Китайська ієрогліфічна писемність - виняткове явище серед сучасних писемностей. Будучи однією з найдавніших на землі, вона налічує понад три з половиною тисячоліть, а деякі вчені вважають, що ієрогліфи існують вже близько 6000 років, розповідає Znaj.ua з посиланням на портал N+1.

Китайська писемність складається з більш ніж 60 тисяч ієрогліфів. За складністю вивчення китайська мова посідає перше місце. У сучасному Китаї існує дві системи письма: стара - Веньянь і сучасна - Байхуа, остання відрізняться спрощеністю багатьох ієрогліфів, а також додаванням в мову нових ієрогліфів, що позначають такі слова як комп'ютер, мобільний телефон і т.д.

Однією з особливостей ієрогліфічного тексту є те, що сенс слів нерідко розкривається не в точних і обмежених рамках, а за подібністю, за суміжністю, а іноді і по протилежності. І тому китайський текст часом немов домислюється читачем. Слово, виражене ієрогліфом, багатогранне, і навряд чи можливий однозначний підхід до нього.

Ця особливість ієрогліфічної писемності часом створює чималі труднощі в розумінні справжнього сенсу, і ці труднощі найбільш відчутні, коли доводиться мати справу зі старими ієрогліфічними текстами, в яких взагалі не було ніяких розділових знаків.


Китайське традиційне письмо відрізняється тим, що ієрогліфи записуються зверху вниз, а стовпці йдуть справа наліво. Така форма листа називалася вертикальної. Однак в XX столітті китайці стали використовувати "європейський варіант" листа - горизонтальний зліва направо.

У давнину китайці використовували для письма черепахові панцирі і кістки. Коли створили папір, записи стали робитися на паперових сувоях, а іноді і на шовкових тканинах, а до цього ієрогліфи записували на виробах з бронзи, бамбукових і дерев'яних пластинах.