Аборигени Папуа Нової Гвінеї до початку XX століття робили кинджали з людських стегнових кісток для престижу, а для утилітарних цілей використовували кинджали, вирізані з кістки казуара.

До такого висновку прийшли американські антропологи й фізики, вимірявши міцність однієї та іншої зброї.

Про це пише УНІАН з посиланням на Royal Society Open Science, N+1.

До початку XX століття жителі Нової Гвінеї в якості зброї використовували кістяні кинджали, якими вбивали ворогів або добивали поранених ударом в горло. Кинджалом також могли протикати коліно, тазостегновий суглоб або щиколотку бранця. Після цього він залишався в живих, але не міг втекти і згодом ставав обідом.

Кинджали служили не тільки зброєю, але й символом престижу. Їх робили з людських стегнових кісток, причому цінувалися кістки переможених ворогів, або з тібіотарзуса казуара (кістки, що з'єднує стегно і цівку). Казуари - злісні і забіякуваті птахи, і везучі мисливці таким чином підтверджували свою маскулінність. Імовірно, папуаси використовували кістки казуар і з утилітарних причин. Вони володіли прекрасною механічною міцністю і були стійкими до вигинів і скручування.

Американські вчені під керівництвом Натаніеля Доміні з Дартмутського коледжу провели стрес-тест кинджала з кістки казуара, зробленого в 1970-і роки. Потім вони зробили комп'ютерну томографію 11 кинджалів, що зберігаються в колекції Музею мистецтв Дартмутського коледжу. П'ять із них були зроблені з людських кісток, шість - із кісток казуара. На отриманих тривимірних моделях вчені провели віртуальні стрес-тести. За допомогою комп'ютерної томографії вони оцінили щільність матеріалу та геометрію клинка, а за допомогою одновісного механічного тестера й комп'ютерного моделювання перевірили, яка сила потрібна для руйнування кинджалів.

За результатами тестів учені прийшли до висновку, що і той, і інший матеріал володіють приблизно однаковими механічними властивостями, але кинджали, зроблені з людських кісток, виявилися більш стійкими до вигину. Щоб їх зламати, віртуально довелося прикласти силу на 30 відсотків вищу. У той же час дослідники відзначають, що клинки з кістки казуара були навмисно зроблені більш крихкими. При виготовленні з них зрізали більш товстий шар кістки, так що вони були більш плоскими порівняно з кинджалами з людських кісток і їх було зручніше носити під час битви. Якщо «казуарові» клинки ламалися, їх було легше замінити.

Тому автори дослідження прийшли до висновку, що кинджали з людських кісток робили більш міцними і носили заради престижу, щоб підкреслити свій статус.