Мабуть не знайдеться жодної української сім’ї, яка б з радістю привітала звістку парламенту про оголошення на теренах нашої держави чергової хвилі мобілізації у Збройні Сили України, – пише “incitanto” у своєму блозі. Авжеж, змінити звичний спосіб життя на військову буденність, м’яке ліжко – на окоп, теплу квартиру – на інженерні споруди або, у кращому випадку, на змайстровані силами самих військовослужбовців та волонтерів блокпости, готовий не кожний. При цьому, не зважаючи на певні обмеження військової служби, громадяни України з честю та гідністю поповнюють лави Збройних Сил України, а Український Народ радо вітає своїх демобілізованих Героїв – Захисників.

Проте, є й інша частина суспільства, яка дещо інакше відноситься до почесного обов’язку кожного громадянина України захищати Рідну землю. Так, на сьогодні Інтернет вже переповнений негативними коментарями та відгуками стосовно рішення керівництва держави провести мобілізаційну кампанію. При цьому, значна кількість завзятих противників мобілізації по своїй суті теж є патріотами України.

У зв’язку з цим виникає логічне запитання, під впливом чого в Україні формується таке негативне відношення до військового обов’язку та захисту Батьківщини.

Однією з причин є недостатній рівень поінформованості та юридичної грамотності суспільства у питаннях оборони України, а також чітко організована, тривала та підступна інформаційна агресія Кремля у відношенні нашої держави.

Незважаючи на численні звинувачення та дорікання, рішення Президента України щодо часткової мобілізації є абсолютно законним та далеко не безпідставним. Так, згідно статті 4 Закону України “Про оборону України” у разі збройної агресії або загрози нападу на Україну Президент приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. З урахуванням наявних у розпорядженні керівництва держави даних щодо матеріальної та фінансової підтримки Кремлем бойовиків терористичних організацій ДНР та ЛНР, а також підтягування регулярних військ РФ до державного кордону з Україною, рішення Порошенка П.О. є абсолютно логічним.

Необхідно наголосити на тому, що підставою для оголошення мобілізації є факт наявності інформації щодо потенційних загроз конституційному ладу та територіальній цілісності України. При цьому, оголошення воєнного стану, всупереч численним доріканням українській владі, не є необхідним.



Деякі журналісти у своїх коментарях посилаються на Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21 жовтня 1993 року, яким визначаються правові основи мобілізації. Однак, при визначенні підстав для мобілізації вказаний нормативний акт, зокрема стаття 2, дає посилання на Конституцію України та знов ж таки на Закон України “Про оборону України”, як основний у цій сфері.

Окремі ЗМІ роблять наголос на недоцільності залучення мобілізованих солдат в антитерористичній операції на Сході України. Однак, іншої думки були законотворці, які приймали 20 березня 2003 року Закон України “Про боротьбу з тероризмом”.

Зокрема, у частині 2 статті 13 Закону визначається, що за рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб’єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих

підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв’язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України. Вказане зайвий раз свідчить про правомірність прийнятих керівництвом АТО рішень.

Таким чином розвіюється широко поширювані у засобах масової інформації міфи щодо можливої незаконності мобілізації, необхідності оголошення воєнного стану в якості приводу для її початку та неправомірності залучення мобілізованих громадян до виконання завдань оперативного штабу АТО.

При цьому відкритим залишається питання – хто і навіщо поширює юридично неграмотні, панічні і деструктивні за своїм характером матеріали, які наносять неабияку шкоду державній безпеці та обороноздатності України. Зрозуміло, що першою ластівкою у цьому була Луб’янка, яка з використанням підконтрольних їй інформаційних сервісів та послушних цуценят путінського режиму зробила масоване вкидання відповідних закликів у вітчизняний інформаційний простір. Підхопили хвилю “невдоволення” російські та українські “журналісти” з інформаційних видань сумнівної репутації, які зробили додатковий внесок у поширення вказаних фейків кремлівської пропаганди. І нарешті довірливий український обиватель, як власне того і прагнули представники російських спецслужб, з абсолютною довірою та неабияким невдоволенням немов губка увібрав у себе цей пропагандистський продукт.

Враховуючи, що зовнішні сили всіляко та винахідливо намагаються нас залякати та одурманити, зіграти на наших миттєвих слабкостях – можна зробити лише один висновок – ми сильніші ніж ми думаємо! За нами правда, честь та гідність! Захист нашої з вами Батьківщини є і буде священним обов’язком кожного громадянина цієї Держави! І перемога буде за нами! Нехай кожен агресор це запам’ятає!