Перш ніж говорити про аромат лакриці у вині, розберемося з тим, що ж таке лакриця. Бо вона не є дуже відомою на наших теренах.

Отже, лакриця або солодка – багаторічна трав’яниста рослина з сімейства бобових, що має довгу та складну назву Glycyrrhiza glabra, пише 24 канал.

Солодку, а саме, екстракт кореня цієї рослини, широко використовують як лікарський засіб, а також – як природний харчовий ароматизатор. Пам’ятаєте такі коричневі цукерки зі специфічним, трохи схожим на аніс, дещо аптечним ароматом та присмаком? Це вони – цукерки з лакрицею! І нехай вас не лякає слово «ароматизатор», зверніть краще увагу на слово «природний»!

Звідки аромат лакриці може взятись у вині?

Аромати, які трапляються у вині, мають молекулярну природу. Отже, аромат лакриці – що це за молекула?

За класифікацією винних дескрипторів аромат лакриці можна віднести до категорії солодких, але гіркуватих, «аптечних» ароматів. Він належить до тієї ж групи ароматів та смаків, що й аніс та фенхель, оскільки має у своєму складі ті самі хімічні сполуки.

Основним ароматичним компонентом цієї групи є анетол – це органічна хімічна сполука, що міститься в ефірних оліях і відповідає за характерний запах та смак, властивий анісу і фенхелю.

Звісно ж, самого екстракту солодки (або лакриці) немає у винах, але наявність анетола – хімічної сполуки, про яку йшлося вище, часто сприймається нами як характерний аромат цієї рослини.

Його можна відчути у червоних винах, наприклад, Сіра з долини Рона (тут він зазвичай поєднується з ароматами стиглих темних ягід), або у пікантних ароматах вин, виготовлених з винограду Неббіоло, таких як Бароло та Барбареско з північно-західної Італії. У цих винах аромат лакриці часто зустрічається у поєднанні з ароматами фіалки та троянди.

Наше сприйняття аромату лакриці насправді не є однорідним, хоч у винах, хоч деінде. Одним це нагадує бабусине частування (маленькі цукерки з бляшаної коробки), іншим – мікстуру від кашлю, від якої вони морщать ніс.