Усі без виключення вітчизняні політики обіцяють щиро і красномовно, натхненно та переконливо, але чомусь від цих слів в країні нічого не покращується.

Чому все так гарно звучить із екрану, але так нереалістично в буденних справах? Можливо частково і через те, що ми до кінця не розуміємо справжнє значення термінів, які так часто використовують наші політики. Цим самим ми вводимо себе в оману. Тож розібратись в реальних значеннях часто вживаних політичних термінів пропонує 24tv.ua.

Брати відповідальність на себе — доля: 70% із фінансових корупційних потоків.

Партнери по коаліції — 30% із фінансових потоків.

План діяльності Кабміну — документ написаний за одну ніч, в якому жодна обіцянка не буде виконана.

Велика сімка — кава у Президента, де можна "порішати" всі питання.

ДУСя — маленький Нафтогаз, який краде мільйончики.

Нафтогаз — велика ДУСя, який краде мільярдики.

Західні партнери — щось незрозуміле та невнятне, використовується тоді, коли виступаючий не може згадати назву потрібної країни.

Технократичний уряд — новий, але заїжджений термін, використовується для лобіювання невідомих прізвищ.


Боротьба з корупцією — змога заробити мільйони, на тих хто відкупається.

Популіст — так можна назвати політичного опонента, який назвав Тебе злодієм.

Реформатор — начебто антонім слова популіст. Співзвучне зі словом термінатор, через що і подобається політикам та населенню.

Україна — Закрите акціонерне товариство.

Політичний компроміс — змова, коли влада та опозиція домомвляються мовчати, знаючи де і як грабує кожна зі сторін.

Політичні опоненти — старі друзі по бізнесу та попередній партії, з якими можна разом ходити в ресторан та грабувати бюджет, та не можна вітатись на телевізійних шоу.

Бюджет — можливість потрапити у ТОП-100 Forbes.

Бурштин — ще один бюджет, який розходиться по кишенях високопосадовців.

Народ — слово, яке можна вставляти всюди, коли політик не знає, що сказати.

АТО — змога генералам стати мільйонерами.

Патріот — політик, який торгує державними інтересами.

Реформи — те, що ніколи не станеться, і на чому можна списати кілька мільярдів.

Монако — домівка.

Дубай — домівка Пашинського.

Словник у політиків бідний та спотворений, продовжувати можна до безкінечності. Але краще припинити. І замість політичних дебатів на каналах, нехай краще пишуть шкільні тести 10-ого класу, тоді ми зрозуміємо, що більшість із них - тупі і порожні! А їх слова нічого не вартують.