Люди, які знайшли притулок в кам’яних будівлях під час виверження вулкана Везувій, вмирали повільніше тих, хто не сховався, прийнявши найжахливішу і болісну смерть, пишуть Діалоги.

Під час виверження Везувію в 79 році нашої ери, вибух не вбив одразу всіх у Геркуланумі – морському форпості Помпеї. Люди встигли сховатися в кам’яних будівлях для човнів, де їх чекала більш болісна смерть: вони запікалися і задихалися протягом довгого часу. На це вказують результати останніх досліджень.

Колись вважалося, що всі, хто не втік від легендарного виверження, були миттєво спалені хвилею розпечених вулканічних газів і гарячого попелу, що накрила місто. Але новий аналіз останків, знайдених в Геркуланумі, спростовує цю теорію і оповідає про більш повільну і жахливу ​​смерть тих хто врятувався від ударної хвилі.

Дослідники вивчили структуру кісток і рівень колагену у 152 осіб, виявлених в будівлях для човнів. Вчені виявили більше колагену, ніж очікували, а значить жертви не просто згоріли в жарі Везувію. Структура їх ребер дозволяє припустити, що втікачі піддавалися впливу більш низьких температур, ніж ті, які були в момент виверження на вулицях міста. Згідно з оцінками, температура вибухової хвилі становила до 480 ° C.

Нові результати малюють страшну картину: мешканці Геркуланума сховалися тільки для того, щоб запектись заживо, задихаючись токсичним вулканічним газом. Притулок виявився камерою для катування, з якої ніхто не зміг вийти, робить висновок автор дослідження антрополог Тім Томпсон з Університету Тіссайд в Мідлсбро (Англія). В основному в будівлях для човнів ховалися жінки і діти. Чоловіки були знайдені на узбережжі поруч, де вони спускали на воду човни, щоб поплисти з вогняного пекла.