Група японських вчених виявила в карбонатних мінералах марсіанського метеорита органічні речовини, які містять азот.

Молекули збереглися на Червоній планеті з часів нойського періоду – ранньої епохи геологічного розвитку Марса. З цього випливає, що їм близько чотирьох мільярдів років.

Про це пише ТСН.

За словами вчених, карбонатні мінерали випадають в осад з грунтових вод, що вказує на те, що на сусідній планеті були волога і органіка, а, отже, вона могла бути придатною для життя.

Марсіанські метеорити – це шматки поверхні Марса, які викинуло у космос метеорними ударами, і врешті-решт вони опинилися на Землі. Ці матеріали дають важливу інформацію про Марс.

Зокрема, особливо важливим є один метеорит, названий Аллан-Хіллз (ALH) 84001, названий на честь району Антарктиди, який виявили 1984 року. Він містить карбонатні мінерали оранжевого кольору, які випали в осад з солоної рідкої води на поверхні Марса 4 мільярди років тому.

Попередні аналізи було важко проводити через забруднення земним матеріалом з антарктичного снігу і льоду: вони ускладнювали визначення того, скільки органічного матеріалу в метеориті було дійсно марсіанським.

Крім вуглецю, азот (N) є важливим елементом земного життя і корисним індикатором розвитку планетарної системи. Однак через попередні технічні обмеження азот ще не було виміряно в ALH84001.

Нове дослідження, проведене об’єднаною командою ELSI-JAXA, використовувало сучасні аналітичні методи для вивчення вмісту азоту в карбонатах ALH84001, і тепер команда впевнена, що вони знайшли перші вагомі докази на користь існування органіки, якій чотири мільярди років.

Щоб уникнути такого забруднення, команда розробила нові методи для підготовки зразків. Наприклад, вони використовували срібну стрічку в чистій лабораторії ELSI, щоб відокремити крихітні карбонатні зерна, приблизно рівні ширині людського волосся, від основного метеорита.

Потім група підготувала ці зерна для подальшого видалення можливих поверхневих забруднень за допомогою приладу з іонно-променевим сканирующим електронним мікроскопом в JAXA.

Вони також використовували техніку, яка має назву пектроскопія мікроскопічного поглинання рентгенівських променів на ближній кромці (μ-XANES), з азотом, яка дозволяла виявляти азот, присутній в дуже невеликих кількостях, і визначати, в якій хімічній формі перебував азот.

Після ретельних перевірок забруднення команда визначила, що виявлені органіки, швидше за все, були дійсно марсіанськими.