Аме­риканські дослідни­ки обґрун­ту­вали існу­ван­ня но­вого ви­ду всесвітів, в яких відсут­ня слаб­ка ядер­на взаємодія. Це оз­на­чає, що в них не­має ста­рих зірок – але жит­тя все ж мож­ли­ве, передає Platfor.ma.

Фун­да­мен­тальні фізичні по­каз­ни­ки, що опи­су­ють за­кони при­роди і влас­ти­вості ма­терії, ма­ють довільні зна­чен­ня. Од­нак ряд фізиків пе­ред­ба­ча­ють, що існу­ють всесвіти з інши­ми «нас­трой­ка­ми».

Стан­дар­тна мо­дель опи­сує елек­тро­магнітну, слаб­ку і силь­ну взаємодію всіх еле­мен­тарних час­ти­нок. Слаб­ка ядер­на взаємодія відповідає за бе­та-роз­па­ди атом­них ядер, ко­ли ней­трон пе­рет­во­рюєть­ся на про­тон. Во­на обу­мов­лює про­цеси, що відбу­ва­ють­ся в над­рах не над­то ма­сив­них зірок, та­ких як Сон­це, і впли­ває на й­мовірність взаємодії ней­три­но з ма­терією. Як­що рівень слаб­кої ядер­ної взаємодії за­над­то низь­кий, то в та­кому всесвіті не­мож­ли­ве ут­во­рен­ня зірок-дов­го­жителів.

Гелій все ж мо­же син­те­зува­тися на ранніх ета­пах існу­ван­ня всесвіту, в епо­ху пер­винно­го нук­ле­осин­те­зу. У більш ма­сив­них зірок ато­ми гелію здатні зли­вати­ся з ут­во­рен­ням більш важ­ких еле­ментів, од­нак відсутність взаємодії ней­три­но з ма­терією уне­мож­ливлює ут­во­рен­ня над­но­вих – зірка прос­то стис­каєть­ся, пе­реш­коджа­ючи по­ширен­ню важ­ких атомів в кос­мосі.

Од­нак за­раз на­уковці з Мічи­гансь­ко­го універ­си­тету з’ясу­вали, що всесвіт, де слаб­ка взаємодія повністю відсут­ня, все ж мо­же існу­вати. Під час епо­хи пер­винно­го нук­ле­осин­те­зу час­ти­на про­тонів і ней­тронів оми­не вклю­чен­ня в важкі яд­ра атомів. Пізніше вільні про­тони і ней­тро­ни об’єдну­ють­ся, ут­во­рю­ючи дей­терій. Він стає па­ливом для зірок, ево­люція яких обу­мов­ле­на ​​силь­ною взаємодією. А вже далі у них ут­во­рюєть­ся вуг­лець і інші еле­мен­ти. Тоб­то те­оре­тич­но мо­жуть існу­вати інші всесвіти, де зовсім інша фізи­ка, од­нак є умо­ви для по­яви жит­тя.