Міністерство охорони навколишнього середовища США дало добро на використання справжніх радіоактивних відходів зі сховища в Хенфордському комплексі для проведення другої частини випробувань нової технології. На першому етапі використовувався їх аналог, але у вигляді разової дози обсягом у 11 л. Відходи успішно перетворили на безпечне боросилікатне скло, і тепер у Міністерстві хочуть перевірити, чи зможуть поставити процес на потік, повідомляє Соцпортал.

Точні дані про кількість низькорівневих радіоактивних відходів у США засекречені, проте відомо, що в тому ж Хенфордскому комплексі їх не менше 200 тис. куб.м. Вся біда в тому, що в першу чергу займаються утилізацією більш небезпечних - високорівневих відходів, тому низькорівневі накопичувалися десятиліттями. До них відносять все радіоактивне сміття - бруд, забруднену воду, лабораторні предмети, туші піддослідних тварин і т.д.

Перед перетворенням відходів у скло їх фільтрують від великих фрагментів і видаляють частинки важких металів, на кшталт цезію. Потім у напіврідку масу додають сировину для виплавки скла, після чого суміш з певною швидкістю прокачують через канал печі шириною 12 см. Температура в ній досягає 2149 ° C, продуктивність становить 227 грамів скла за 30 хвилин. Радіоактивні гази відкачуються і конденсуються, знову потрапляючи в суміш для плавки.

Боросилікатне скло відрізняється довговічністю і стійкістю, радіоактивні відходи в ньому зберігають небезпеку, але залишаються «під замком» на тисячі років, поки піврозпад зробить свою справу. І такі скляні злитки все одно потрібно десь зберігати, але це набагато безпечніше, ніж рідкі відходи. Метод не універсальний, але краще, ніж нічого, особливо для США, де тривалий час вважали за краще затягувати вирішення питання утилізації з бюрократичних причин.