Вода на Землі з’явилася в результаті зіткнення з іншою планетою завбільшки з Марс. Ця ж подія, яка відбулася приблизно 4,5 мільярди років тому, стала причиною появи на земній орбіті Місяця. Згідно з ідеєю, яку вчені називають «гіпотезою про великий вплив», природний супутник нашої планети утворився з уламків після того, як планета під назвою Тейя врізалася в Землю.

Як повідомляє УНІАН з посиланням на Newsweek, що нове дослідження вчених з Мюнстерського університету у Німеччині вказує нові подробиці тих подій. Тейя могла походити із зовнішньої частини Сонячної системи. І цілком ймовірно, що саме вона відповідальна за появу великих запасів води на Землі.

Походження води на нашій й інших твердотілих планетах на кшталт Марса давно стало темою для суперечок між вченими. Цьому сприяв той факт, що наша планета сформувалася у внутрішній частині Сонячної системи, де бракує таких речовин.

«Формування Місяця і поява води на Землі – два фундаментальних питання у космічній хімії, які лишаються відкритими», – сказав автор дослідження Герріт Будде.

«З’ясування цих процесів критично важливе для розуміння ранньої еволюції Сонячної систем, формування планет і розвитку життя», – додав він.

Попередні дослідження показали, що на початку Сонячна система була розділена навпіл. І така ситуація зберігалася впродовж кількох мільйонів років. Юпітер відігравав роль бар’єру, який не допускав обмін матеріалами між внутрішньою і зовнішньою частинами.

Зовнішня частина Сонячної системи була заповнена метеоритами, які містили багаті на воду вуглецеві сполуки. Тим часом, внутрішня частина складалася здебільшого з абсолютно протилежних за хімічним складом метеоритів, на яких води не було. Серед найбільш популярних пояснень появи води на Землі говорить, що багаті воду і вуглець тіла доставили якимсь чином ці матеріали на нашу планету. Однак, вчені не впевнені щодо того, коли така міграція із зовнішньої Сонячної системи відбулася. І про які об’єми може йти мова.

Щоб знайти відповідь на ці питання, німецькі вчені провели аналіз даних про зразки сріблясто-білого металу під назвою молібден, отриманого з метеоритів і з земних джерел. Ізотопи дозволили їм чітко відділити матеріали, які містять вуглець, від тих, в яких його немає. Таким чином, фактично був визначений «генетичний відбиток», за яким можна було розрізнити матеріали із зовнішньої й внутрішньої частин Сонячної системи.

«Порівнюючи склад ізотопів молібдену з Землі й метеоритів, ми вперше змогли визначити кількість матеріалів, які додалися до Землі із зовнішньої Сонячної системи, і час, коли це сталося. А також визначити з’ясувати походження чинника, який призвів до появи Місяця і земної води», – сказав Будде.

«Коротше кажучи, воду на Землю доставив багатий на воду вуглецевий матеріал, який прийшов з холодної зовнішньої частини Сонячної системи. Вірогідно він походив з-за меж орбіти Юпітера», – додав вчений.

«Це сталося відносно давно, наприкінці історії основного зростання Землі. Цей матеріал був доставлений, найвірогідніше, великим чинником – планетою Тейя – який також спричинив формування Місяця. Це означає, що чинник сам походив із зовнішньої частини Сонячної системи. А до цього часу було прийнято вважати, що Тейя походила з внутрішньої частини й сформувалася поблизу Землі», – пояснив Будде.

На думку вчених, поява води на Землі й формування її природного супутника, який стабілізував вісь нашої планети, були особливо важливими факторами для зародження життя.