Те, як ми описуємо найважливіші події свого життя, має глибокий вплив на нашу особистість.

Дослідники впевнені, що ми можемо суттєво покращити своє життя, якщо змінимо те, як ми про нього розповідаємо, інформує BBC News.

Уявіть собі, що ваша родина переїхала в інше місто, коли вам було 12 років. Але в новій школі ваші однокласники почали знущатися з вас. Коли сьогодні ви пригадуєте ті події, чи сприймаєте ви їх, як один із тих жахливих поворотів долі, коли раптом все пішло шкереберть?

Або ви вважаєте це непростим досвідом, який зрештою багато чого вас навчив і мав щасливий кінець. Ви стали сильнішою людиною, а також зустріли найкращого друга.

Хоча на перший погляд це здається неочевидним, те, як ми інтерпретуємо своє життя, має величезний вплив на нашу особистість.



Кожен з нас, свідомо чи ні, є автором власної історії життя. Вона надає сенс нашому існуванню і дозволяє нам визначати, ким ми є.

Ви – це ваша історія. Як зазначає дослідниця з Університету Західного Вашингтону Кейт Маклін, «історії, які ми розповідаємо про себе, виявляють нашу особистість, створюють наше «я» і зберігають нашу ідентичність в часі».

Нове дослідження Маклін свідчить, що хоча ми постійно переглядаємо і оновлюємо історії свого життя, вони містять деякі незмінні елементи, які відбивають фундаментальні риси нашої вдачі.



Інші дослідження підтвердили, що те, як ми сприймаємо наше життя, безпосередньо відбивається на нашому психічному здоров’ї та загальному добробуті.

Наприклад, якщо за складом свого характеру ви запам’ятаєте епізод з булінгом у школі як в цілому позитивний, то, радше за все, ви – та людина, яка загалом відчуває більшу задоволеність життям.

Ба більше, спроба змінити погляд на події свого життя і подивитися на них у більш конструктивному світлі є основою так званої «наративної терапії».

Історія життя у вашій голові не є остаточною. Спробуйте відредагувати її, і, можливо, ви станете іншою людиною. Дослідники виявили три важливих елементи історій, які люди розповідають про себе.

По-перше, це наскільки незалежним відчуває себе оповідач і як він говорить про вплив інших людей на своє життя. По-друге, наскільки позитивною чи негативною є історія в цілому.



І нарешті, як людина сприймає її результат, тобто чи була це хороша ситуація, яка скінчилася погано, чи навпаки, погана ситуація, що мала зрештою позитивні наслідки.

Важливою є й «автобіографічна рефлексія» – те, як ми обмірковуємо досвід наших життєвих ситуацій, знаходимо в них сенс і здатні побачити, як вони нас змінили.

Люди, які розповідають більш позитивні історії або історії з хорошим кінцем (наприклад, втрата роботи дозволила мені згодом змінити кар’єру і займатися тим, що подобається мені більше), більш задоволені своїм життям і мають краще психічне здоров’я.



Це стосується й людей, які відчувають, що вони самі є творцями свого життя, а не заручниками обставин, також тих, хто надає значення змістовному спілкуванню з іншими.

Історії, які вони згадують, часто пов'язані з друзями і близькими, як-от весела вечірка з подругами або спільне відвідування кулінарних занять з братом.

Що більше життєві історії сповнені усвідомлення ролі автора в них і що логічніша їхня структура, то щасливішою почуває себе людина. І навпаки, історії, сповнені негативу, відчуття залежності від обставин і браку спілкування відповідають нижчому рівню психічного добробуту.

Ба більше, існують переконливі докази того, що коли людина починає бачити своє життя у більш позитивному світлі, воно і справді поступово змінюється на краще.

Чи означає це, що якщо ми переглянемо своє життя і зможемо побачити в негативному досвіді позитивні наслідки, ми станемо щасливішими і психічно здоровішими?

Дослідження підтверджують, що це саме так, і доводять, що погляди на свою життєву історію цілком можна змінити.

Ба більше, вони також свідчать, що змінивши те, як ми розповідаємо про свої життєві події, ми здатні зробити суттєвий крок уперед і в реальному житті. Адже філософи вже давно кажуть, що світ є таким, яким ми його собі уявляємо.



Зазвичай таку позитивну настанову застосовують психотерапевти, щоби допомогти людям впоратися з певними страхами і тривогами.

Проте, як доводять дослідження, схожий принцип працює й на ширшому рівні. Стаючи творцями своєї життєвої історії, ми формуємо і власну особистість, а відтак, змінюємо й своє життя. А це вже буде історія, якою варто поділитися.