Група палеонтологів з Університету Альберти, що у Канаді, описала нещодавно відкритого найдавнішого спільного пращура всіх ящірок та змій. Відкриття відсуває час появи цієї групи тварин на 75 мільйони років у минуле в порівнянні з попередніми оцінками, повідомляє scienceukraine .



Чи родичі ящірки динозаврам?

Не все, що виглядає як ящірка, ящіркою є: принаймні, так стверджують палеонтологи. У минулому існувало чимало істот, які попри всю зовнішню схожість із сучасними ящірками, не були їхніми близькими родичами. Класичний приклад цього парадоксу – динозаври, які є ближчими родичами крокодила та качки, ніж ящірки та змії. Водночас, дослідники вказують на вищу спорідненість динозаврів з птахами, ніж з крокодилами.








Ще менше стосунку до сучасних ящірок мають “звірозубі ящери” або теріодонти, що царювали на Землі у пермський період, а потім вимерли.


Група лускатих плазунів, до якої відносять змій та ящірок, включно з варанами та амфісбенами, як вважалося донедавна, виникли у пізньому тріасі, приблизно тоді ж, коли й крокодили, динозаври та примітивні ссавці.

До речі, велетенські мезозойські морські рептилії, мозозаври, теж належать до цієї групи, а не до динозаврів, оскільки по суті є великими морськими варанами.



Поява мегахірелли

Так було до тих пір, поки Тіаго Сімоуз не помітив у Доломітових Альпах на Північному Сході Італії скам’янілі рештки невідомої істоти. Створіння назвали мегахіреллою та почали вивчати за допомогою комп’ютерної томографії та купи інших методів. Далі Сімоуз понад рік порівнював нову істоту з тими, рештки яких вже зберігались у різних музеях світу.

Результат досліджень показали, що мегахірелла була на 85 мільйонів років старшою за будь-яку іншу знахідку лускатих плазунів, зроблену до неї. Крім того, мегахірелла також показала ряд морфологічних ознак, які роблять її не “матір’ю”, а радше “тіткою” усіх сучасних змій та ящірок.



І хоча сама мегахірелла жила в тріасовому періоді, приблизно 240 мільйонів років тому, її спільні пращури з усіма ящірками існували ще у пермському періоді, тобто ще до того, як під час пермсько-тріасового вимирання звільнилася велика кількість екологічних ніш.

Цікаво також те, що хоча мезозойську еру називають “добою рептилій”, знахідки знайомих нам ящірок та змій у цей період достатньо рідкісні та більшість з них відноситься до кінця епохи динозаврів.

Мабуть, єдиною успішною групою лускатих плазунів у цей період були мозозаври, які займали екологічну нішу великих морських хижаків, у якій зараз жодної ящірки немає. Усе це свідчить про те, що напрямок еволюції досить великих груп істот може змінюватися дуже сильно.