Красне: історія колишнього села і тихе життя Луцька

Кожен мікрорайон Луцька має власну історію, характер і людей, які творять його сьогодення. Красне – мікрорайон з давньою історією, приватними вуличками та особливою атмосферою.

Історію мікрорайону розповіли в Луцькій міській раді.

Красне – один із найстаріших мікрорайонів Луцька, який зберіг характер приватної забудови та спокійних вулиць. Колись тут було окреме село з млинами, майстернями й промисловими підприємствами. Сьогодні про його минуле нагадують давні назви вулиць, залишки промислової забудови та спогади людей, які тут виросли.Нині Красне – частина Луцька з переважно приватною забудовою. Тут немає звичної для центральних кварталів міської метушні, а на вулицях переважають житлові будинки, подвір’я та невеликі господарські споруди.Історія Красного почалася задовго до того, як воно стало частиною міста. Колись тут працювали водяний млин, ливарні майстерні братів Свобод, бровар, майстерні з ремонту сільськогосподарських знарядь, державна горілчана крамниця та винно-горілчані склади.20 листопада 1891 року Луцька міська дума постановила включити село Красне до меж міста. Фактично воно вже було тісно пов’язане з Луцьком, а його жителі – з міським життям. Однак процес приєднання тривав десятиліттями: селяни не поспішали набувати статусу міщан і виконувати відповідні повинності.

Читати ще: Промисловий дух забутої вулички Фабричної

Про колишнє село нагадують і назви вулиць. Староброварна, Механічна, Залізна, Товарова та Фабрична збереглися донині й відображають промислову історію цієї частини міста.З історією Красного пов’язана й одна з давніх духовних пам’яток Волині — Луцьке Євангеліє.

У передмісті Луцька, в районі сучасного Красного та колишнього кладовища на Чернчицях, розташовувався Красненський Спасо-Преображенський монастир. Саме з цією обителлю пов’язують створення рукописного Луцького Євангелія у XIV столітті. Ця пам’ятка старша за Пересопницьке Євангеліє. Нині оригінал рукопису зберігається в Москві. Самого монастиря в його первісному вигляді вже немає, давня обитель не збереглася до наших днів.Після приєднання до Луцька Красне поступово розвивалося як промислова частина міста. Тут працювали винокурня, пивзавод і ливарня. Згодом з’явилися приладобудівний завод та меблева фабрика, які давали роботу багатьом лучанам.Промислові підприємства формували не лише економіку району, а й повсякденне життя його мешканців. Люди працювали поряд із домом, знали одне одного, а підприємства ставали важливими орієнтирами на мапі мікрорайону.Сьогодні від колишньої промислової забудови на вулиці Ковельській залишилися лише окремі елементи. Тут також розташований культурно-мистецький центр «Красне».Місцеві згадують і колишню їдальню, яка в 1990-х роках була популярною серед лучан.

Читати ще: Заблукати в місті. Історичні групи луцьких вулиць

Пан Олександр народився і виріс у Красному. Відтоді як він жив тут постійно, минуло майже 40 років. Каже, що район змінився значно менше, ніж інші частини Луцька.«Це єдиний із мікрорайонів міста, де не відбулося особливих інфраструктурних змін. В основному це приватна хаотична забудова за принципом «Як хочу, так будую». Люди могли у своєму обійсті набудувати безліч сараїв, добудовували будинки на свій лад. Дехто тоді навіть тримав корів», – розповідає чоловік.Зміни торкнулися й транспорту. За його словами, раніше до Красного курсували тролейбус №3 та автобус №10. На вулицях були поштові скриньки, які, як згадує співрозмовник, залишалися там ще донедавна.

Спогади Олександра – це історія повсякденного життя Красного, у якому приватні подвір’я, господарство та сусідські зв’язки відігравали значну роль.У минулому Красне мало й іншу репутацію. Місцевість була відома виробництвом алкоголю та спиртзаводом, частина якого, за словами мешканців, працює й досі.

У районі також був відомий заклад розливу алкоголю «П’ятак». Місцеві згадують, що в 1990-х роках тут діяло чимало нелегальних точок продажу самогону та сурогатного алкоголю. До Красного приїжджали з різних частин Луцька, а компанії могли надовго збиратися в приватних будинках. Такі місця намагалися виявляти правоохоронці.Ці спогади – частина неоднозначної історії району, який пережив різні періоди й разом із містом змінювався протягом десятиліть.

Читати ще: Вглиб історії Луцька: спокійна інтелігентність зниклої вулички Затишшя

Нині на вулицях Красного не надто людно. Тут зберігся свій ритм життя: приватні будинки, тихі вулиці та звичні маршрути місцевих мешканців.

Жвавіше на Ковельській. Тут розгортається невеликий вуличний базар, де можна купити сезонні овочі, виноград, гриби й гарбузи.Красне не вражає масштабними новобудовами чи туристичними локаціями. Його історія читається в назвах вулиць, залишках старих промислових споруд і розповідях людей, які пам’ятають район іншим.

Саме з таких місць і складається Луцьк – місто, у якому кожен мікрорайон має власну історію та свій характер.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---