Атовцю з Волині пересадили нирку загиблого військового
Волинянину Дмитру Ткачуку пересадили нирку померлого військового.
Про це пише «Вісник».
Дмитро Ткачук із Ковеля у зону АТО потрапив у кінці 2014 року. Там у нього почалися серйозні проблеми зі здоров’ям – став підніматися тиск. Хоча до того таких проблем не мав ніколи. Коли у серпні 2015 року Дмитро приїхав додому, йому було настільки погано, що заледве міг піднятися з дивана.
Довелося лягти на лікування у військовий госпіталь у Луцьку. Там йому поставили діагноз – хронічна хвороба нирок.
До цього волинянин ніколи не мав проблем із тиском. Під час лікування у луцькому військовому госпіталі, тутешні лікарі знайшли причину його недуги – хронічну хворобу нирок.
«Він пішов на війну в кінці 2014 року. Уже Новий рік, 2015-го, він зустрічав там. Я дуже переживала, щовечора чекала його дзвінок, бо телефонував тільки у визначений час і не зі свого телефону, бо мобільний зв’язок там був обмежений. Чоловік мені розповідав, що взимку було так холодно, що бували ночі, коли вони просто танцювали біля буржуйки. А влітку спали в окопах, тож не дивно, що він так підірвав здоров’я», – розповідає дружина військового Ірина Ткачук.
У 2018 році Дмитро потрапив у військовий госпіталь у Києві. Там пройшов повне обстеження, лікарі вир или комісувати його через стан здоров’я. Саме в Києві лікарі першими повідомили, що без трансплантації не обійтися.
Оскільки тоді трупної пересадки органів в Україні не робили, чоловіку порадили негайно збирати документи на державну програму у Білорусь або ж шукати іншої можливості для пересадки. На жаль, родинного донора, орган якого підійшов би Дмитру, не було.
«Але оскільки хвороба почала дуже швидко розвиватися, уже в лютому ми пішли на гемодіаліз. Коли я шукала інформацію щодо пересадки, то натрапила на жіночку, якій робили трупну пересадку органа в Запоріжжі. Я їй зателефонувала, ми поспілкувалися – і вирішили їхати туди. Це було минулого року. У Запоріжжі нам не відмовили, але сказали чекати донора. Чоловік кожні два місяці мусив туди їздити, здавати необхідні аналізи.
Коли повертався звідти в кінці листопада минулого року, йому зателефонували з нашої ковельської лікарні. А ми вже знали, що в Ковелі провели першу родинну трансплантацію нирки жінці від її чоловіка. Дмитро повернувся додому і розповів мені, що наш головний лікар запропонував зробити йому трансплантацію трупного органа. Чоловіка запитали, чи не буде боятися. Дмитро без вагань погодився», – розповідає Ірина.
Вже в грудні з’явився перший потенційний донор, але нирка по сумісництву не підійшла Дмитру. Через тиждень з’явився другий варіант, і теж та сама картина. Але коли Ткачукам зателефонували втретє і сказали прийти в лікарню, виявилося, що орган ідеально підходить Дмитру. Це було 3 лютого цього року. Того ж дня провели операцію.
Того дня директор Інституту серця МОЗ України, кардіохірург Борис Тодуров приїжджав і пересаджував серце, а в іншому операційному блоці пересаджували нирку Дімі. Усі органи від одного донора, – каже Ірина.
Хто саме став донором для її чоловіка – жінка дізналася із сюжету телебачення. У 42-річного чоловіка стався інсульт. Шансів на порятунок не було. Лікарі констатували смерть мозку і почали розмову з родичами. Їм пояснили, що органи вже не допоможуть йому, а іншій людині життя врятують, і частинка їхньої рідної людини буде жити в комусь іншому. Рідні погодилися.
«Наскільки я знаю, це був колишній військовий. Виходить, військовий, навіть будучи уже мертвим, врятував життя моєму чоловіку і не тільки. Я лише запитала Олега Самчука (колишній головний лікар Ковельської районної лікарні, – авт.), чи можна зустрітися з рідними донора і подякувати їм?» – додає Ірина.
Операція, яка в інших клініках коштувала б родині від 80 тисяч доларів (не враховуючи реабілітації), обійшлася Ткачукам безкоштовно. Нині Дмитру потрібно приймати по життєво імуносупресивну терапію, з якою зараз в області маємо проблеми. Після операції критичні перші три місяці, далі – пів року, і головне – протриматися рік.
«Мій чоловік був третій, кому пересадили трупний орган в Ковелі. Пересаджена Дмитру нирка запрацювала одразу в операційній», – додала Ірина Ткачук.
Вона дуже дякує Олегу Самчуку, який уже став головним лікарем лікарні у Львові, та усім медикам за врятоване життя чоловіка.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про це пише «Вісник».
Дмитро Ткачук із Ковеля у зону АТО потрапив у кінці 2014 року. Там у нього почалися серйозні проблеми зі здоров’ям – став підніматися тиск. Хоча до того таких проблем не мав ніколи. Коли у серпні 2015 року Дмитро приїхав додому, йому було настільки погано, що заледве міг піднятися з дивана.
Довелося лягти на лікування у військовий госпіталь у Луцьку. Там йому поставили діагноз – хронічна хвороба нирок.
До цього волинянин ніколи не мав проблем із тиском. Під час лікування у луцькому військовому госпіталі, тутешні лікарі знайшли причину його недуги – хронічну хворобу нирок.
«Він пішов на війну в кінці 2014 року. Уже Новий рік, 2015-го, він зустрічав там. Я дуже переживала, щовечора чекала його дзвінок, бо телефонував тільки у визначений час і не зі свого телефону, бо мобільний зв’язок там був обмежений. Чоловік мені розповідав, що взимку було так холодно, що бували ночі, коли вони просто танцювали біля буржуйки. А влітку спали в окопах, тож не дивно, що він так підірвав здоров’я», – розповідає дружина військового Ірина Ткачук.
У 2018 році Дмитро потрапив у військовий госпіталь у Києві. Там пройшов повне обстеження, лікарі вир или комісувати його через стан здоров’я. Саме в Києві лікарі першими повідомили, що без трансплантації не обійтися.
Оскільки тоді трупної пересадки органів в Україні не робили, чоловіку порадили негайно збирати документи на державну програму у Білорусь або ж шукати іншої можливості для пересадки. На жаль, родинного донора, орган якого підійшов би Дмитру, не було.
«Але оскільки хвороба почала дуже швидко розвиватися, уже в лютому ми пішли на гемодіаліз. Коли я шукала інформацію щодо пересадки, то натрапила на жіночку, якій робили трупну пересадку органа в Запоріжжі. Я їй зателефонувала, ми поспілкувалися – і вирішили їхати туди. Це було минулого року. У Запоріжжі нам не відмовили, але сказали чекати донора. Чоловік кожні два місяці мусив туди їздити, здавати необхідні аналізи.
Коли повертався звідти в кінці листопада минулого року, йому зателефонували з нашої ковельської лікарні. А ми вже знали, що в Ковелі провели першу родинну трансплантацію нирки жінці від її чоловіка. Дмитро повернувся додому і розповів мені, що наш головний лікар запропонував зробити йому трансплантацію трупного органа. Чоловіка запитали, чи не буде боятися. Дмитро без вагань погодився», – розповідає Ірина.
Вже в грудні з’явився перший потенційний донор, але нирка по сумісництву не підійшла Дмитру. Через тиждень з’явився другий варіант, і теж та сама картина. Але коли Ткачукам зателефонували втретє і сказали прийти в лікарню, виявилося, що орган ідеально підходить Дмитру. Це було 3 лютого цього року. Того ж дня провели операцію.
Того дня директор Інституту серця МОЗ України, кардіохірург Борис Тодуров приїжджав і пересаджував серце, а в іншому операційному блоці пересаджували нирку Дімі. Усі органи від одного донора, – каже Ірина.
Хто саме став донором для її чоловіка – жінка дізналася із сюжету телебачення. У 42-річного чоловіка стався інсульт. Шансів на порятунок не було. Лікарі констатували смерть мозку і почали розмову з родичами. Їм пояснили, що органи вже не допоможуть йому, а іншій людині життя врятують, і частинка їхньої рідної людини буде жити в комусь іншому. Рідні погодилися.
«Наскільки я знаю, це був колишній військовий. Виходить, військовий, навіть будучи уже мертвим, врятував життя моєму чоловіку і не тільки. Я лише запитала Олега Самчука (колишній головний лікар Ковельської районної лікарні, – авт.), чи можна зустрітися з рідними донора і подякувати їм?» – додає Ірина.
Операція, яка в інших клініках коштувала б родині від 80 тисяч доларів (не враховуючи реабілітації), обійшлася Ткачукам безкоштовно. Нині Дмитру потрібно приймати по життєво імуносупресивну терапію, з якою зараз в області маємо проблеми. Після операції критичні перші три місяці, далі – пів року, і головне – протриматися рік.
«Мій чоловік був третій, кому пересадили трупний орган в Ковелі. Пересаджена Дмитру нирка запрацювала одразу в операційній», – додала Ірина Ткачук.
Вона дуже дякує Олегу Самчуку, який уже став головним лікарем лікарні у Львові, та усім медикам за врятоване життя чоловіка.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
У селищі на Волині лікарню обладнали комп’ютерним томографом
Сьогодні 21:51
Сьогодні 21:51
На Донеччині загинув захисник з Луцька Євгеній Поліщук
Сьогодні 20:54
Сьогодні 20:54
Ремонт за 49 мільйонів: чому ламають асфальт і розкопують дорогу на Карпенка-Карого в Луцьку
Сьогодні 19:40
Сьогодні 19:40
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.