«Без тилу немає фронту», – полковник з Волині Вадим Дубенський

На Волинь заступник командира однієї з бригад Вадим Дубенський прибув у тижневу відпустку. Він батько трьох дітей і от-от втретє стане дідусем. Каже, упродовж повномасштабної війни – це друга нагода побачити рідних, перша відпустка тривала три дні. Та дорогоцінний час спілкування з сім’єю він використовує і на рекрутинг. Стверджує: це можливість залучити до підрозділу вмотивованих, бо найбільший дефіцит у війську сьогодні – люди.

З бойовим офіцером, уродженцем Ковельщини зустрівся перший заступник голови Волиньради Юрій Поліщук.

Вадим Дубенський, хоча вже понад 10 років перебував на заслуженому відпочинку, добровільно повернувся в армію, щойно почалася велика війна. Ця звістка його застала за кордоном, куди він з родиною прибув на відпочинок до теплого моря. Не полишаючи аеропорт, найближчим рейсом Дубенські повернулися на батьківщину. Вже за кілька днів полковник прибув до військової частини, де служив до пенсії, а згодом вирушив у зону бойових дій.На питання чи розглядав можливість не повертатися до війська, щиро дивується: «Я – професійний військовий, присягав захищати країну, держава платила мені пенсію, мій народ у небезпеці. Як я міг вчинити інакше?»

Юрій Поліщук розповідає: з Вадимом Дубенським перетнулися випадково.«Потисли руки, познайомилися. З’ясувалося, що заступник комбрига – наш земляк, уродженець Ковельщини, а наші з ним батьки разом учителювали. Тож домовилися про наступну зустріч, аби обговорити, як можемо допомогти його підрозділу, де служать і волиняни. До слова, колишній депутат обласної ради і чинний Луцької райради Сергій Сівак також несе службу в цій бригаді на посаді заступника командира медроти», – зауважив посадовець.

Читати ще: «Я не люблю плачів». Історик-краєзнавець, військовий Сергій Годлевський – про лекції в окопах, бліндажну церкву і потребу писати

Бригада полковника Дубенського третій рік поспіль тримає активну оборону на Запорізькому напрямку.

«Безперервні штурми, засилля дронів, ворог рівняє з землею все навколо, а солдат підіймається і ще запекліше воює далі. Ті, хто в окопах, – це залізні люди. І кожен з них заслуговує на пам’ятник у повний зріст і за життя», - з гордістю й болем розповідає офіцер.Зізнається: втома є і фізична, і моральна. Але також є усвідомлення, що окупант не зупиниться, якщо його не зупинити.

«Це мають розуміти також усі, хто не взяв до рук зброї, і всіма силами підтримувати тих, хто воює. Без тилу немає фронту. І знаєте, коли ти приїхав на відносно мирну землю, а тобі тут раді, дякують, виказують повагу, пропонують допомогу, ти розумієш, що є заради чого боротися», – переконаний бойовий офіцер Вадим Дубенський.У подарунок полковник привіз фронтовий сувенір, натомість отримав запевнення, що невдовзі земляки навідаються до нього у зону бойових дій з вантажем допомоги.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---