Боротьба за честь: на Волині рідні зниклого безвісти бійця довели, що він не дезертир

«Нам надійшли документи, що брат – дезертир, а свідок сказав, що бачив його тіло в мішку», – кажуть сестри військовослужбовця 81-ї бригади Василя Орищука Вікторія і Людмила. Півтора року родина 38-річного бійця боролася за його честь, домагалася зміни статусу і доводила, що він загинув у бою.

Про боротьбу з бюрократією, яка тривала 18 місяців, власне розслідування та зміну статусу воїна сестри розповіли Суспільному.

Василь Орищук народився у багатодітній родині в селі Радехів на Волині. У вісім років залишився без матері, після її смерті молодшого брата виховували сестри.

«Я памʼятаю, як його привезли з пологового будинку, допомагала матері мити його, пеленати. Пам'ятаю його перші повзунки, – згадує Вікторія. – Цю сорочечку я вишивала, коли йому було вісім років. Вишила йому замість матері, бо більше не було кому».Після армії Василь створив власну сім'ю, разом із дружиною Тетяною виховував двох дітей, працював комбайнером. До лав ЗСУ волинянин доєднався у червні 2024 року. За два місяці потому рідні втратили із ним зв'язок.

Зв'язок із сержантом Василем Орищуком зник під час виконання бойового завдання в районі селища Білогорівка на Луганщині. Щоб дізнатися про його долю, сестри і дружина звернулися до військової частини. У відповідь отримали акт службового розслідування.У документі було зазначено, що 25 серпня 2024 року після обстрілу позиції FPV-дронами Василь нібито залишив зброю та самовільно пішов у невідомому напрямку. Рідним повідомили: військовому інкримінують статтю Кримінального кодексу – дезертирство (СЗЧ).

Дружина Тетяна каже, що одразу відмовилася вірити в цю версію.

«Він не міг піти як дезертир. Василь такий, що перший і у вогонь, і в воду. Я спочатку думала, що він потрапив у полон», – каже жінка.

Читати ще: Фотостенд зниклих та полонених у Луцьку: як надати світлину бійця

Родина каже: статус дезертира не лише принижував пам’ять захисника, а й заблокував його пошуки, бо військова частина не шукає тих, кого вважає втікачами. Поліція шукала Василя за місцем проживання на Волині.

Після спілкування з військовою частиною рідні розпочали власне розслідування та найняли адвоката. Зі слів сестер, в акті службового розслідування знайшли номер свідка.

«Цей свідок прямо сказав, що Василь загинув. Ми перепитали: «А тіло де, в мішку?» Він відповів: «Так, ми тіло помістили в мішок і занесли до БТР, де лежали всі тіла». Нам надійшли документи про СЗЧ, а свідок чітко підтвердив: «Ні, він не втікав», – розповідають сестри.З рапортів побратимів Василя родина з'ясувала, що на нього було складено три різні документи: у першому йшлося, що він загинув, у другому – що доля невідома, у третьому – знову підтверджували загибель. Попри наявність цих свідчень, військовослужбовця офіційно вважали дезертиром.

Як розповів адвокат, помічник в Офісі підтримки родин військових Тарас Лука, найбільшою перешкодою у таких справах стає позиція військових частин.

«Більшу частину службових розслідувань, які є основою для отримання статусу, пільг чи гарантій, проводять некваліфіковано та шаблонно», – констатує правозахисник.

Зі слів родини, ситуація змінилася, коли родичі зниклих безвісти бійців 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади організували спільну зустріч із новим командуванням та Центральним слідчим управлінням.

Цією справою особисто зацікавилася слідча Головного управління Нацполіції у Волинській області Ірина Рицай, яка домоглася того, щоб військова частина провела повторне службове розслідування за фактом зникнення волинянина.

Згодом родина отримала новий наказ. У ньому йшлося: Василь Орищук зник 25 серпня 2024 року, 27 серпня під час повторного обстеження зруйнованої позиції було виявлено тіло, в якому впізнали сержанта Орищука.Тепер статус Василя Орищука змінили з дезертира на безвісти зниклого (до моменту офіційної евакуації та ідентифікації тіла). Це дозволило родині отримати законні виплати. Після цього портрет захисника з'явився на Алеї надії у Шацьку.

«Відстоювати честь і гідність наших воїнів – це наш обов’язок. Вони нас захищали, а ми мусимо захистити їх», – переконана сестра Людмила.

Зараз, кажуть сестри і дружина бійця, найбільше хочуть повернути тіло Василя додому.«Ми чекаємо його на щиті. Щоб була могилка, щоб усі рідні, щоб уся Україна могла віддати йому шану, честь і сказати: «Дякуємо тобі, Герою!» – каже Вікторія.

Кореспонденти Суспільного надіслали офіційний запит до військової частини, аби з’ясувати, чому видали наказ про дезертирство Василя Орищука за наявності свідчень побратимів про його загибель. Відповідь військових буде оприлюднено згодом.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---