Ефект зловісної долини: чому ми боїмося роботів, воскових фігур і занадто «ботоксних» облич
Відчуваєте дискомфорт від вигляду воскових фігур, людиноподібних роботів чи облич із надлишком ботоксу? Це «ефект зловісної долини» (uncanny valley) – психологічне явище, при якому надмірно людиноподібні образи викликають дивне відчуття тривоги та відрази.
Подібний дискомфорт може також виникати від вигляду персонажів компʼютерних ігор чи мультиків, ляльок, масок, манекенів тощо.
Чому так відбувається? Відповідь «УП. Життя» шукала у наукових дослідженнях і матеріалах Very Well Mind, BBC Science Focus, Кембриджського університету.
Що таке «ефект зловісної долини»?
Фотосесія Лорен Санчес, яку багато хто асоціює з ефектом «зловісної долини»
Обʼєкти на кшталт робота-пилососа не викликають у людей симпатії та співчуття. Інша справа – робот Воллі, якого зобразили наче живу істоту з почуттями і мімікою.
Але як тільки робота намагаються зробити занадто людиноподібним – він здається страшним. Це і є «ефект зловісної долини».
Парадокс ефекту в тому, що людиноподібні обʼєкти, які викликають у нас страх – водночас і занадто, і недостатньо реалістичні (наприклад, робот Софія).
Явище uncanny valley уперше описав японський робототехнік Масахіро Морі у статті 1970 року. Він назвав його bukimi no tani genshō, що означає «феномен моторошної долини».
У 1978 році письменниця Ясія Райхардт вперше переклала цей термін англійською в книжці Robots: Fact, Fiction, and Prediction.
Морі виявив, що людям більше подобалися його роботи, коли вони виглядали схожими на людей, але тільки до певної межі. Щойно образ ставав «занадто людським», це починало викликати тривогу, занепокоєння і навіть страх.
Уявіть своєрідний графік ставлення людини до роботів чи штучних персонажів залежно від рівня їхньої подібності до людини.
Читати ще: Вініровий зрадник: у Мережі висміяли нові зуби та пластику Януковича
Чим більше робот нагадує живу істоту, тим більше ми йому симпатизуємо. Але при наближенні до «майже ідеального» рівня людиноподібності наш рівень симпатії різко падає – цей провал у графіку і назвали «зловісною долиною» (uncanny valley).
Коли ж персонажа стає зовсім складно відрізнити від людини, за версією Морі, симпатія знову зростає – тобто у графіку відбувається підйом.
Графік, на якому видно «долину»
Водночас деякі дослідники кажуть, що цього підйому може не відбутися, і пропонують замінити термін «долина» на «стіну».
Мовляв, людиноподібний персонаж, до якого у користувача виникла відраза, не стане приємнішим навіть при більшій реалістичності.
Чому виникає «ефект зловісної долини»? Науковий погляд
Макіяж із TikTok під гештегом #uncannyvalley
Хоча Морі вперше висунув теорію у 1970 році, емпіричні дослідження почалися лише у 2000-х.
Наприклад, дослідження 2013 року підтвердило, що чим ближче до людських пропорцій наближається штучне обличчя, тим сильніший дискомфорт у людини воно викликає. Команда вчених висунула гіпотезу, що цей ефект виникає через труднощі з категоризацією. Простіше кажучи, людині важко ідентифікувати, яку істоту вона бачить перед собою.
У 2014 році з’ясувалося, що діти 9-11 років теж схильні відчувати uncanny valley, особливо при контакті з людиноподібними віртуальними персонажами.
Найсильніше почуття тривоги виникало, коли персонажі мали обмежену міміку верхньої частини обличчя або неприродно «застиглі» вирази. Такі герої здавалися дітям моторошними й менш дружніми.
Музей воскових фігур в Іспанії
У 2019 році вчені з Кембриджського університету з’ясували, що феномен «зловісної долини» має підґрунтя в роботі мозку. При цьому реакція може відрізнятися: одні сприймають «людиноподібних агентів» (наприклад, роботів) різко негативно, інші – значно спокійніше.
«Для нейробіолога «зловісна долина» – це цікавий феномен. Це передбачає існування нейронного механізму, який спершу оцінює, наскільки близько певний сенсорний стимул (наприклад, зображення робота) підходить до межі того, що ми сприймаємо як людський чи нелюдський агент.
Ця інформація потім використовується окремою системою оцінки для визначення привабливості агента», – пояснює доктор Фабіан Грабенгорст, лектор кафедри фізіології, розвитку і нейронауки.
Дослідники провели експеримент за участі 21 особи, використовуючи функціональну магнітно-резонансну томографію (fMRI), яка дозволяє відстежувати зміни кровотоку в мозку та визначати активність його ділянок.
У першому тесті добровольцям показували фото реальних людей, 2D-персонажів, андроїдних і гуманоїдних роботів, а також механоїдів. Учасників просили оцінити ці образи за двома критеріями: наскільки вони схожі на людину та наскільки викликають симпатію.
У другому тесті учасникам запропонували уявити, що один із цих агентів має вибрати для них персональний подарунок. Люди частіше довіряли вибір реальним людям або «людиноподібним» агентам.
Водночас ті агенти, що були найближчими до межі між «людським» і «нелюдським», викликали відторгнення – це типовий ефект «зловісної долини».
«Ми були здивовані, побачивши, що вентромедіальна префронтальна кора реагувала на штучних агентів саме так, як передбачала гіпотеза зловісної долини: сильніша реакція на більш «людиноподібних» агентів, але потім – спад активності поблизу межі між людським і нелюдським, тобто характерна «долина», – каже доктор Грабенгорст.
Такі ж ділянки мозку активувалися, коли учасники вирішували, чи приймати подарунок від робота. Особливо чітко працювала амигдала – зона, що відповідає за емоції. Вона активізувалася у випадках, коли люди відмовлялися від подарунків людиноподібних агентів.
Найсильніший «сигнал відторгнення» спостерігався в тих, хто частіше відмовлявся від подарунків роботів.
Дослідники також виявили, що медіальна префронтальна кора має дві зони, важливі для феномену «зловісної долини». Перша трансформувала сигнал «схожості на людину» у «сигнал виявлення людини». Друга – вентромедіальна кора (VMPFC) – поєднувала цей сигнал з оцінкою привабливості.
«Це перше дослідження, яке показало індивідуальні відмінності у силі ефекту зловісної долини: одні люди реагують надто різко, інші – м’якше на «людиноподібних» агентів.
Це означає, що не існує одного дизайну робота, який підійшов би всім або налякав би усіх користувачів. На мою думку, «розумна» поведінка роботів має величезне значення, адже користувачі відмовляться від тих, що не принесуть їм корисні», – пояснює професорка Розенталь-фон дер Пюттен.
Що стосується еволюційного підґрунтя «ефекту зловісної долини», існує кілька гіпотез. Перша (Mortality Salience) – людей відштовхує все, що нагадує про смерть, а бліда шкіра, нерухливі губи, «холодні» очі роботів дуже нагадують ознаки мертвого тіла.
Друга (Pathogen Avoidance Hypothesis) – люди «запрограмовані» на те, щоб виявляти небезпеку та уникати її. Коли ж людина помічає, що у зображенні людини щось не так (дивна міміка чи рухи), її перша реакція – відторгнення. Так людина може захищатися від хворої особини.
Цікаво, що у 2009 році вчені виявили, що примати теж можуть відчувати uncanny valley. Тваринам показували справжні фото мавпячих мордочок, мультяшні або сильно стилізовані картинки, досить реалістичні 3D-моделі та дуже реалістичні аватари мавп, які, втім, мали деякі ознаки штучності.
Результати показали, що мавпи довше й охочіше дивилися на реальні фото та мультиплікаційні образи, але уникали майже реалістичних аватарів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Подібний дискомфорт може також виникати від вигляду персонажів компʼютерних ігор чи мультиків, ляльок, масок, манекенів тощо.
Чому так відбувається? Відповідь «УП. Життя» шукала у наукових дослідженнях і матеріалах Very Well Mind, BBC Science Focus, Кембриджського університету.
Що таке «ефект зловісної долини»?
Обʼєкти на кшталт робота-пилососа не викликають у людей симпатії та співчуття. Інша справа – робот Воллі, якого зобразили наче живу істоту з почуттями і мімікою.
Але як тільки робота намагаються зробити занадто людиноподібним – він здається страшним. Це і є «ефект зловісної долини».
Парадокс ефекту в тому, що людиноподібні обʼєкти, які викликають у нас страх – водночас і занадто, і недостатньо реалістичні (наприклад, робот Софія).
Явище uncanny valley уперше описав японський робототехнік Масахіро Морі у статті 1970 року. Він назвав його bukimi no tani genshō, що означає «феномен моторошної долини».
У 1978 році письменниця Ясія Райхардт вперше переклала цей термін англійською в книжці Robots: Fact, Fiction, and Prediction.
Морі виявив, що людям більше подобалися його роботи, коли вони виглядали схожими на людей, але тільки до певної межі. Щойно образ ставав «занадто людським», це починало викликати тривогу, занепокоєння і навіть страх.
Уявіть своєрідний графік ставлення людини до роботів чи штучних персонажів залежно від рівня їхньої подібності до людини.
Читати ще: Вініровий зрадник: у Мережі висміяли нові зуби та пластику Януковича
Чим більше робот нагадує живу істоту, тим більше ми йому симпатизуємо. Але при наближенні до «майже ідеального» рівня людиноподібності наш рівень симпатії різко падає – цей провал у графіку і назвали «зловісною долиною» (uncanny valley).
Коли ж персонажа стає зовсім складно відрізнити від людини, за версією Морі, симпатія знову зростає – тобто у графіку відбувається підйом.
Водночас деякі дослідники кажуть, що цього підйому може не відбутися, і пропонують замінити термін «долина» на «стіну».
Мовляв, людиноподібний персонаж, до якого у користувача виникла відраза, не стане приємнішим навіть при більшій реалістичності.
Чому виникає «ефект зловісної долини»? Науковий погляд
Хоча Морі вперше висунув теорію у 1970 році, емпіричні дослідження почалися лише у 2000-х.
Наприклад, дослідження 2013 року підтвердило, що чим ближче до людських пропорцій наближається штучне обличчя, тим сильніший дискомфорт у людини воно викликає. Команда вчених висунула гіпотезу, що цей ефект виникає через труднощі з категоризацією. Простіше кажучи, людині важко ідентифікувати, яку істоту вона бачить перед собою.
У 2014 році з’ясувалося, що діти 9-11 років теж схильні відчувати uncanny valley, особливо при контакті з людиноподібними віртуальними персонажами.
Найсильніше почуття тривоги виникало, коли персонажі мали обмежену міміку верхньої частини обличчя або неприродно «застиглі» вирази. Такі герої здавалися дітям моторошними й менш дружніми.
У 2019 році вчені з Кембриджського університету з’ясували, що феномен «зловісної долини» має підґрунтя в роботі мозку. При цьому реакція може відрізнятися: одні сприймають «людиноподібних агентів» (наприклад, роботів) різко негативно, інші – значно спокійніше.
«Для нейробіолога «зловісна долина» – це цікавий феномен. Це передбачає існування нейронного механізму, який спершу оцінює, наскільки близько певний сенсорний стимул (наприклад, зображення робота) підходить до межі того, що ми сприймаємо як людський чи нелюдський агент.
Ця інформація потім використовується окремою системою оцінки для визначення привабливості агента», – пояснює доктор Фабіан Грабенгорст, лектор кафедри фізіології, розвитку і нейронауки.
Дослідники провели експеримент за участі 21 особи, використовуючи функціональну магнітно-резонансну томографію (fMRI), яка дозволяє відстежувати зміни кровотоку в мозку та визначати активність його ділянок.
У першому тесті добровольцям показували фото реальних людей, 2D-персонажів, андроїдних і гуманоїдних роботів, а також механоїдів. Учасників просили оцінити ці образи за двома критеріями: наскільки вони схожі на людину та наскільки викликають симпатію.
У другому тесті учасникам запропонували уявити, що один із цих агентів має вибрати для них персональний подарунок. Люди частіше довіряли вибір реальним людям або «людиноподібним» агентам.
Водночас ті агенти, що були найближчими до межі між «людським» і «нелюдським», викликали відторгнення – це типовий ефект «зловісної долини».
«Ми були здивовані, побачивши, що вентромедіальна префронтальна кора реагувала на штучних агентів саме так, як передбачала гіпотеза зловісної долини: сильніша реакція на більш «людиноподібних» агентів, але потім – спад активності поблизу межі між людським і нелюдським, тобто характерна «долина», – каже доктор Грабенгорст.
Такі ж ділянки мозку активувалися, коли учасники вирішували, чи приймати подарунок від робота. Особливо чітко працювала амигдала – зона, що відповідає за емоції. Вона активізувалася у випадках, коли люди відмовлялися від подарунків людиноподібних агентів.
Найсильніший «сигнал відторгнення» спостерігався в тих, хто частіше відмовлявся від подарунків роботів.
Дослідники також виявили, що медіальна префронтальна кора має дві зони, важливі для феномену «зловісної долини». Перша трансформувала сигнал «схожості на людину» у «сигнал виявлення людини». Друга – вентромедіальна кора (VMPFC) – поєднувала цей сигнал з оцінкою привабливості.
«Це перше дослідження, яке показало індивідуальні відмінності у силі ефекту зловісної долини: одні люди реагують надто різко, інші – м’якше на «людиноподібних» агентів.
Це означає, що не існує одного дизайну робота, який підійшов би всім або налякав би усіх користувачів. На мою думку, «розумна» поведінка роботів має величезне значення, адже користувачі відмовляться від тих, що не принесуть їм корисні», – пояснює професорка Розенталь-фон дер Пюттен.
Що стосується еволюційного підґрунтя «ефекту зловісної долини», існує кілька гіпотез. Перша (Mortality Salience) – людей відштовхує все, що нагадує про смерть, а бліда шкіра, нерухливі губи, «холодні» очі роботів дуже нагадують ознаки мертвого тіла.
Друга (Pathogen Avoidance Hypothesis) – люди «запрограмовані» на те, щоб виявляти небезпеку та уникати її. Коли ж людина помічає, що у зображенні людини щось не так (дивна міміка чи рухи), її перша реакція – відторгнення. Так людина може захищатися від хворої особини.
Цікаво, що у 2009 році вчені виявили, що примати теж можуть відчувати uncanny valley. Тваринам показували справжні фото мавпячих мордочок, мультяшні або сильно стилізовані картинки, досить реалістичні 3D-моделі та дуже реалістичні аватари мавп, які, втім, мали деякі ознаки штучності.
Результати показали, що мавпи довше й охочіше дивилися на реальні фото та мультиплікаційні образи, але уникали майже реалістичних аватарів.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
У Дачному поблизу Луцька поховали Героя Олександра Філіпчука
Сьогодні 13:42
Сьогодні 13:42
«Я зміг – і ти зможеш!»: у Луцьку відбудеться різдвяний ярмарок ветеранського бізнесу
Сьогодні 13:25
Сьогодні 13:25
На Маневиччині виявили сказ у корови
Сьогодні 12:36
Сьогодні 12:36
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.