Коні в тумані, закинуті хати і старі хрести: мандрівники поділилися містичними фото з Волинської височини

Волинські фотографи Сергій Палько і Дмитро Сардак здійснили триденну мандрівку віддаленими місцинами колишніх Локачинського, Іваничівського та Володимир-Волинського районів, аби зазнімкувати атмосферу незайманої природи та містичність старих сіл, де мовби зупинився час.

Як розповів Інформаційному агентству Волинські Новини Сергій Палько, мандрувати він почав ще в 1994 році і вже встиг за ці роки на Волині побувати практично скрізь.

«Раніше, коли не було машини, я їздив велосипедом. Найбільше наїздив саме велосипедом. Де-не-де бував пішки. У деяких місцях сплавлявся річками Стохід, Прип’ять, Турія, Стир… Мандрую в будь-яку погоду. Минулої зими, коли були сильні морози (мінус 25-20 градусів), ми приїхали на Стохід, машину залишили в одному селі і кригою через річку перейшли в інше село, там ночували в людей. Потім повернулися назад. Така погода теж дуже гарна: сніг, мороз, іній… Тобто ми мандруємо в будь-яку пору року, тому що навчені ночувати в різних умовах», – поділився Сергій.

Мета таких мандрівок – зафіксувати населені пункти на світлинах. Як зізнався краянин, фотографією він займається непрофесійно, але завжди в поїздки бере з собою фотоапарат.

Цього разу Сергій Палько зі своїм товаришем Дмитром Сардаком вирішив здійснити мініподорож Південною Волинню. Насамперед їх цікавила етноархітектура (старі хатки та закинуті хутори). Вони проїхалися старими селами, побували в лісових масивах, на Західному Бузі й віднайшли кілька цікавих місцин. У цілому здолали близько 200 кілометрів за три дні.

«Часто ми їхали польовими дорогами, переїжджали села полями. Зараз суха погода, скрізь можна проїхати автомобілем, тому велику частину подорожі ми проклали другорядними грейдерними, бруківчастими дорогами, поганим асфальтом, польовими шляхами», – сказав волинянин.Двічі ночували просто неба: одну ніч провели в лісовому масиві біля Садівських Дубин, другу – в лісі над Західним Бугом укількох кілометрах від Заставного.Сергій відзначив, що локації для мандрівки обирав за картами та Google-фото: «У деяких місцях я бував раніше, наприклад, на Західному Бузі сплавлявся два рази, одного разу катався там на велосипеді, тому тамтешні місцини знав. Натомість мій напарник ніколи не був на Західному Бузі, тому я вирішив йому все показати».

Серед цікавих локацій, які вдалося віднайти, перерахував ліси біля села Садівські Дубини, де трапляється горбиста місцевість із грабами, ясенами та дубами, старе польське кладовище в Конюхах, де є, зокрема, поховання жертв польсько-українського конфлікту 1943 року, берег Західного Бугу між селами Заставне і Старгород, Ішівське лісництво, розташоване на північ від Устилуга біля села Микитичі.Погода під час подорожі була різною: суцільний туман, низька хмарність, а також яскраві світанки і заходи сонця.

«Одного дня був сильний туман – далі п’яти-десяти метрів нічого видно. Ми весь день їхали в тумані і майже нічого не бачили. Але це дало нам змогу зробити кілька атмосферних світлин, наприклад, сфотографувати коней у тумані, хуторок чи хатки в тумані. Хоча більше я люблю сонце з хмарами», – зазначив Сергій Палько.На запитання про те, як селяни з віддалених населених пунктів чи хуторів реагують на чоловіків із фотоапаратами, відповів: «По-різному. Нерідко й впізнають, кажуть, що бачили фотографії. Але інколи людям не подобається, коли їх фотографують, тому я стараюся знімати тоді, коли мене ніхто не бачить».

Ольга ШЕРШЕНЬ

Фото з архівів Сергія Палька та Дмитра Сардака

У полях біля Гранатова

Дуб з бортями між Микитичами та Ішівським лісництвом

Старий Загорів

ДОТ біля Ішівського лісництва

Старий гуртожиток в Ішівському лісництві

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---