«Кожен маленький хлопчик – фемініст. Йому не ок, коли маму можуть побити і зґвалтувати у вагоні потяга», – психологиня з Луцька

У неділю, 17 серпня, амбасодорка проєкту «Голос жінки має силу», фахівчиня із соціальних комунікацій Ольга Максим’як організувала блог-кафе, під час якого учасники обговорювали те, як гендерні стереотипи виявляються у всіх сферах життя. Спікерами виступили голова громадської організації «Гендерний центр», докторка політичних наук, тренерка з гендерних питань Оксана Ярош та психологиня, дослідниця фемінності Катерина Бурдило.

Захід відбувся в рамках проєкту «Голос жінки має силу – 2020», який реалізовує Фундація прав людини за підтримки Інституту міжнародних культурних зв’язків ІФА та Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина. Регіональний партнер проєкту – ВОГО «Волинський прес-клуб».

Білявка – отже, емоційно нестабільна. Молода – недосвідчена. Поважного віку – вже пізно. Ти дівчинка – носи бантики й чемно сиди в куточку. У спідниці – не можеш бути ефективним керівником. Ти хлопчик – маєш бути сильним і не плакати. І це аж ніяк не весь перелік тих стереотипів, які віками культивували у суспільстві.«Гендерні стереотипи точно не такі безпечні, як нам здається, – вважає Оксана Ярош. – Якщо ми говоримо якусь фразу про колір волосся, статеву приналежність тощо, то маємо упередження, а отже, застосовуємо дискримінацію. Скажімо, під час конкурсного відбору жінці можуть натякнути, що вона братиме лікарняні, ходитиме в декрет, водитиме дітей у садочок. І, звісно, перевагу віддадуть чоловікові.

До слова, насилля – це теж наслідок гендерних стереотипів».

На її думку, для всіх органів влади має бути закон і нормативно-правова база, де буде повно написано, що ні освітня, ні соціальна сфери не мають містити дискримінаційних норм.

«Гендер – це культурно-соціальне явище. Під гендером ми бачимо стереотип, а не можливості, обмеження, а не способи щось змінити, – пояснює Катерина Бурдило. – Говорімо про гендер як про жіночність і про мужність, як про можливість висловити свою індивідуальність і зробити його простором для творчості, а не обмеженням. Коли ми чуємо «гендер», нас трусить. Але це не лише про жінок. Гендер – це той соціально-культурний пласт, який маємо змінювати, щоб потім наші сини могли нормально комунікувати з дівчатами, щоб не обмежувати розвиток їхньої емоційної сфери. Бо оце «Не плач, ти ж хлопчик» у 50 років може вилитися в серцеву недостатність».З її слів, гендер обрізає не тільки жінок у правах, а й чоловіків у плані психологічного розвитку, позбавляє можливості бути включеним у виховання дітей, розвивати свій батьківський потенціал.

Психологиня також розповіла, що окрім патріархального чи матріархального устрою в сім’ї, є ще біархат, тобто партнерство. Це шлюб, у якому обоє партнерів мають можливість домовитися, бути почутими. Це шлюб, в якому чоловік не каже: «Люба, не забивай ти того гвіздка, бо ти мене береш і каструєш як чоловіка».

«Ще з садочка дівчинці кажуть: «Ти ж дівчинка! Не бігай, сиди в куточку, мовчи». А тоді дівчатка стають жінками і чують те саме, – каже Оксана Ярош. – Сидіти по семеро в одному офісі, після основної роботи йти ще на одну, а вдома давати раду побутовим справам. І ще й чути докори, чому не робить кар’єру. А коли, якщо вже сил нема?! І оце потрійне навантаження передається із покоління в покоління».«Якщо ми говоримо про гендерний стереотип, то це рамки, які затискають тебе, і ти вже не особистість, а зрамкована людина, – провадить Катерина Бурдило. – Якщо говорити про виховання дитини, то передусім треба зважати на бажання і потреби, а не статеву приналежність. Має бути діалог. Це не про вседозволеність, а про кураторство, коли ти скеровуєш дитину, підтримуєш, але даєш їй можливість помилитися і проаналізувати цю помилку».

Гендерний стереотип – це не тільки про зло, вважає психологиня: «Ви всі знаєте, що є дівоцтво, жіноцтво і старша група жінок – це хороші гендерні стереотипи, те, що нас підводить до певної приналежності. Ми входимо в юність, у зрілість, у старість і мудрість. І прекрасно, коли все це є».

«Будьмо чесними: не так давно жінки мають якісь загальні права – трохи більш як сто років, – каже Катерина. – І помітьте: це й досі є не скрізь. Ну і є різні феміністичні рухи, наприклад, проти чоловіків. Адекватний фемінізм – це не йти проти чоловіків, а сприймати їх рівними партнерами. Кожен маленький хлопчик – фемініст. Тому що йому не ок, коли його маму можуть побити і зґвалтувати у вагоні потяга».

«Часто рух за жіночі права сприймають агресивно, – додає Оксана Ярош. – Але за жіночі права – це не проти чоловіків».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---