На Волині багатодітна сім’я дала прихисток 300 біженцям

Сім’я Юрія Сидорчука із села Тростянка Луцького району, де виховують дев’ятьох дітей, дала прихисток вже трьом сотням переселенців. А ще тут збирають гуманітарну допомогу, щоб під обстрілами завезти у прикордонні села Сумщини.

Дім молитви у Тростянці Копачівської громади став домом прихистку і допомоги. Багатодітна родина Сидорчуків прийняла тут вже 300 біженців. Згодом власним транспортом відвозили людей до польського кордону. Поки біженців немає – збирають допомогу в постраждалі прифронтові села. Чоловік розповідає про це скромно. Каже: добро треба більше робити, аніж балакати про нього.

«Найважливіше: якщо тил буде слабенький, то на передовій буде поразка. Всім я хотів би сказати: якщо я українець, хай якої віри чи національності, треба працювати на збереження землі, збереження Батьківщини, миру, дітей, сімей, щоб було менше сиріт, калік, вдів, щоб менше було сліз», – каже батько дев'яти дітей, волонтер Юрій Сидорчук.

Пакувати продуктові набори допомагають навіть діти. Малий Емануїл каже: коли допомагає людям, на серці стає добре.

«Зараз вдруге завозимо на Сумщину пакунки. Трошки небезпечно, звісно, але в нас такий є брат Сергій – я думаю, шо він ризикне ще раз поїхати. Туди не доїжджають наші. Хоча і військові теж просять аптечки. Ми аптечок доставили, привезли продуктів чимало», – розповідає Юрій Сидорчук.Сергій Смілов, який і возить передачі, каже: села, в які їде, вже деокуповані, але досі щоденно їх обстрілюють російські загарбники. Коли говорить про те, як там люди їх зустрічають і чекають їжу, ховає чоловічу сльозу.

«Плачуть, як зустрічають. Боляче. Переживають так само. Буває там по-різному. Ціни – це раз. Друге: сам підприємець не буде туди завозити багато продуктів, тому що не знає, що буде через годину. Роботи на сьогодні в селах немає такої, хто мав державну роботу то, може, десь працює, і то по пів ставки дають. Якщо фермер щось посіяв, то ризикує життям, щоб був хліб і все решта», – зазначає він.

Аби зібрати передачі, родина Сидорчуків жертвує власні кошти, допомагають благодійники та релігійна громада і в Україні, і з-за кордону. Долучаються й односельчани. Юрій Сидорчук зітхає: сьогодні везуть 150 продуктових наборів. Це все, що наразі змогли зібрати. А хотілось би допомогти ще більше.

«Я не знаю, як ці пакети всім поділити. Дивився, коли Сергій їздив. Так, там все необхідне на кілька днів. А якщо в сім’ї багато людей? Коли ти один раз допоміг – все, вже не можеш зупинитися, коли побачиш ті очі. Дуже шкода людей. Ти все це серцем приймеш. Бо це біль, сльози, горе, і хочеш допомогти, чим можеш», – каже чоловік.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---