«Немає офіцера без солдатів»: історія наймолодшого Героя України з Волині

У 23 роки Василь Тарасюк на псевдо Тайфун, уродженець селища Заболоття Ковельського району, став наймолодшим Героєм України в історії. Але ніхто з його побратимів не здивувався: за спиною лейтенанта була дуель, яку не забудуть ніколи.

Про це у Фейсбуці розповів Олег Байрак.

Це сталося під Авдіївкою у 2016-му. Російський танк Т-72 виїхав просто на позиції роти Тайфуна – відстань менш як пів кілометра, жодного укриття.

Василь заборонив своїм хлопцям навіть визирати з окопів. Сам схопив станковий протитанковий гранатомет.

Вони стріляли один в одного постріл за пострілом. А потім влучили обидва одночасно: граната Тайфуна заїхала ворожому танку під башту – і той задимів, а танковий снаряд розніс позицію Василя вщент.

Вибухова хвиля підкинула його в повітря й відкинула на 15 метрів у лісосмугу. Його засипало грудками мерзлої землі, змішаними з піском із розірваних мішків.

Коли отямився, ще пів години, тримаючись на ногах лише силою волі, керував боєм.

Але дуель – то лише один епізод. Його рота воювала під Авдіївкою вісім місяців. І за цей час Тайфуна двічі викопували із землі після прямих влучань.

Він горів у бойовій машині, яка підірвалася на міні. Отримав три уламкові поранення, чотири важкі контузії, серйозні ушкодження голови. Місяць ходив з уламком міни в тілі – не покидав передових позицій, бо кожен воїн був на вагу золота.

Читати ще: Герой з Волині отримав орден «Золота Зірка»

Його першу нагороду – орден Богдана Хмельницького – вручили просто на фронті.

Побратим Сергій, який до війни служив ченцем у монастирі, згадував: «У лютневі бої мороз був 26 градусів, міни й снаряди падали дощем. Нас трясло від холоду й жаху. А Вася спокійно керував боєм, сам витягав поранених, якось буденно робив свою роботу».

Ворог у радіоперехопленнях істерив: «В укропів в окопах жива вода! Стріляєш у людину – а вона знову піднімається».

Василь тоді сміявся: «Жива вода – то звичайний чай». Під час обстрілу вибуховою хвилею бак із чаєм підняло в повітря й жбурнуло йому просто в голову. Бак розкрився, і лейтенанта облило з ніг до голови. «Напився», – тільки й сказав він.

А ще вони їли замерзлу колу з пляшок і сухофрукти від волонтерів, знайдені в рюкзаку пораненого друга. І банку сепаратистської тушонки з’їли, бо більше нічого не було.23 серпня 2017 року президент вручив Василеві «Золоту Зірку» Героя України на параді в Києві.

А його хлопці в цей час сфотографувалися в окопах із написом на великому аркуші: «Вітаємо, командире!» і надіслали тому в месенджер.

Сам Тайфун ніколи не вважав нагороду своєю особистою: «Зірка – для всіх моїх хлопців. Немає офіцера без солдатів».

Але війна забрала своє. Після восьми місяців безперервних боїв, поранень і контузій організм зламався. Голова боліла так, що він не міг чути вибухів поряд. Друга група інвалідності. Довелося звільнитися.

Василь влаштувався в «Укроборонпром» – перевіряв якість озброєння, яке йшло на фронт. Був скромним, чемним, трохи мовчазним. Його колеги місяцями не знали, що поряд із ними працює Герой України, «Народний Герой», інвалід війни. Він ніколи сам про це не розповідав.

Здавалося, бойову кар’єру закінчено назавжди.

Але коли 24 лютого 2022 року росіяни пішли в масштабний наступ, Тайфун не вагався ні секунди. Він мав бронювання від призову – працював на оборонку. Але в перші ж дні пішов добровольцем, повернувся в рідну 72-гу окрему механізовану бригаду імені Чорних Запорожців.

Василь знову нічого нікому не розповів. Він просто взяв зброю й поїхав на Донеччину. Вести за собою нових хлопців у бій. Туди, де його побратими колись сказали: «Після восьми місяців під Авдіївкою будь-хто з нас піде за Тайфуном хоч у пекло».

Він і зараз там. Першим.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---