Потреби і проблеми волинян ХVI століття: про що свідчать описи замків

Ревізії українних замків 1545 року стали своєрідними звітами королівських ревізорів про обстеження стану обороноспроможності прикордонних фортець. Серед них на Волині розташовувалися Володимирська, Луцька й Крем’янецька твердині.

Люстрації, окрім детальних описів місць локації замків, стану збереженості веж, мостів, арсеналів, інших замкових споруд, забезпеченості провіантом та фуражем, містили цікаві деталі із міського повсякдення.

Маємо насправді фантастичну можливість читати те, як описували і що бачили люстратори (ревізори) 1545 року в Луцьку. До них входили дяк, господарський (великокнязівський) дворянин Лев Потійович Тишкевич та луцький і берестейський біскуп, радник великого князя з політичних та економічних справ Юрій Фальчевський.Найраніше відоме зображення Луцького замку на іконі «Святий Каєтан Театинський», друга половина ХVIII століття

«Їздили ми спеціально біля всього міста тутешнього Луцького, дивлячись і довідуючись про справи і лад міський... Недобрим усе є. Найперше, нема потреби шукати до міста воріт – скрізь діри, все пошарпане й занепале, де роботи початі – не закінчені. А приглянути нема кому – лентвійт перекладає на війта, а війта доброго немає, бурмистри на райців та лавників складають [обов’язки], а райці з лавниками на поспільство. Люд посполитий на старших своїх нарікає, що в Скарбі державному і в них самих чимало грошей на паркан міський забрано, а нічого не зроблено і гроші невідомо де поділися.

Не лише оправи паркану нема, але й у домівках ладу не видко – приїхавши [до Луцька], нема де зупинитися. А все те діється через розпусту, пиятику велику та через урядників безвідповідальних – війтів та лентвійтів, які не пантрують порядку в місті, а лиш власного статку й добробуту.Верхній і Окольний замки Луцька, ХVI століття. Художня реконструкція Олександра Дишка

...І теж фільварків, ані поля й сіножатей у себе [міщани] не мають. Не тільки того, але й коня, теляти й поросяти і гусей невільно їм ніде випустити – з однієї сторони замкові [піддані], а з іншої – ключові, а з третьої – князівські й панські – скрізь б’ють та грабують.

Для того ж, аби лад був в тому місті, є потреба у війті доброму, вправному і навченому, а до того ж – грізному і відповідальному. Він би не лише від інших їх боронив й заступався, а від свавілля й пиятики невірної застерігав. Справи доброї та ладу в місті господарському біля паркану, мостів та посеред них самих, пильнував».

Читати ще: Земський перепис литовсько-руського війська у Волинській землі 1528 року

Люстратори в 1545 році ревізували ще одну волинську фортецю – Володимирський замок. Маємо опис околиць міста й актуальні проблеми тамтешніх міщан.

«Взявши із собою князя-старосту володимирського та зем’ян деяких, їздили довкола всього міста, дивлячись до робіт над парканом [міським], ровами та валами. І бачили два вали високі, а два рови глибокі, які з стародавніх часів викопані й до ладу доведені великим коштом. Початок беруть од ріки Смочі, аж до ставка і до ріки великої, Лугом званої, до стін міста і замку доходять. І кажуть, що раніше на місці тому, куди паркан сягає, замок окольний був.Володимир. Замкові укріплення. Графічна реконструкція П. Ричкова: а – мурований замок 1360-х рр.; б – дерев'яний замок середини XVI століття

Особливо міщани володимирські жалілися на князя-старосту володимирського, що деякі мисливці та слюсарі й інші ремісники мешкають у місті Володимирському й будинки свої мають: Ганус Барбер, Ян Мисливець, дім Яскової, дім Ільїної, Петро Мисливець, Скрипковської дворик, Бондариха, Блажко Слюсар, Павло Коновал, Конон Стадник, Тишко Іконник, Петраш Колінко, Федина, Маленького син, Федець Жужів, Кавин Печник на Кривій вулиці. Тії [люди], на міському ґрунті жиючи, старостою прикриваються, жодних податків міських не платять і підвід давати та паркану міського робити не хочуть.Володимирське городище, оточене валами. Перша половина ХХ століття

При тому скаржились міщани володимирські на князів, панів та зем’ян, які близько біля Володимира володіння свої мають, а міщанам забороняють по дерево до лісів та дібров своїх їздити. Суперечить те листам-привілеям, які міщани володимирські від королів, їх милості, отримали віддавна.Старий Володимир з висоти пташиного польоту на фото міжвоєнного періоду

Також скаржилися, що коли посли татарськії та інші через Володимир ідуть й пристави з ними відіслані бувають, то стації великі в них беруть: воли, барани, мед, пиво, овес, сіно та наїдки різні. А такого раніш ніколи не бувало. На що й листи господарські у себе мають».

Оксана ШТАНЬКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---