Різдвяна трапеза не раз на рік: як у луцькому монастирі годують сотні людей і підтримують військо щодня

У Луцьку напередодні Різдва готують святу вечерю для безпритульних, одиноких, малозабезпечених людей і внутрішньо переміщених осіб. 24 грудня таке різдвяне частування відбудеться і в Свято-Василівському жіночому монастирі. Та для цієї спільноти підтримка – не разова ініціатива, а щоденна праця, яка триває вже п’ятий рік поспіль.

Про це Волинським Новинам розповіла ігуменя Анастасія, намісниця Свято-Василівського жіночого монастиря.

За її словами, різдвяний стіл в обителі суттєво не відрізняється від буднів – змінюється хіба що символіка страв і загальний настрій. Незмінною залишається кутя, яку тут щороку готують до Різдва і Водохреща. Також додають кілька страв і гостинці – настільки, наскільки дозволяють можливості.

«Ми стараємося, щоб люди відчули саму подію Різдва Христового. Тому на свята завжди готуємо щось особливе – ті страви, які відповідають цьому дню», – каже ігуменя Анастасія.До 300 людей щодня – без вихідних

Благодійна їдальня при монастирі працює щоденно, без перерв і вихідних. У середньому тут годують до 300 людей на день, а у вихідні та на великі свята відвідувачів може бути більше – орієнтовно до 350.

Їдальня розташована у підземеллі Свято-Василівського жіночого монастиря на вулиці Парковій, 2. Це окреме приміщення, облаштоване так, аби люди могли поїсти у нормальних умовах, без поспіху й тисняви.Читати ще: Вчилася на акторку, але пішла у волинський монастир: монахиня розповіла, як вирішила прийняти постриг

«Це дуже багато людей. Але ми працюємо вже п’ятий рік і намагаємося тримати той максимум, який реально можемо забезпечити», – пояснює настоятелька.

Хто приходить по підтримку

Спершу в благодійній їдальні допомагали переважно безхатькам – людям без постійного місця проживання, які роками шукали підмоги саме при храмах і монастирях. Саме їхні регулярні прохання про їжу і підштовхнули до створення окремого місця, де можна нормально нагодувати людину.

Втім, за останні роки картина змінилася. Нині основну частину відвідувачів становлять пенсіонери.

«Зараз найбільш незабезпечена категорія – це люди похилого віку. Їм не вистачає пенсії не лише на комунальні послуги, а й на лікування. Про їжу вже навіть не йдеться», – зазначає ігуменя Анастасія.

Часто люди прямо кажуть: без цієї підтримки їм було б важко впоратися навіть із найпростішими потребами.

Серед тих, хто приходить по гарячий обід, є і внутрішньо переміщені особи. На початку повномасштабної війни потік був значно більший: у деякі дні приїжджих та містян, які потребували їжі, було понад 500. Згодом залишили невелику частину переселенців у найскладніших життєвих обставинах, а тих, хто міг отримати допомогу в державних установах або працевлаштуватися, скеровували до відповідних служб.

Підтримка війська – поза календарем

Окрім опіки над нужденними, Свято-Василівський жіночий монастир від початку повномасштабної війни постійно допомагає українським захисникам. У перший рік це була передусім гуманітарна підтримка: військовим передавали продукти, берці, шили флісовий одяг – усе, що на той момент було найбільш необхідним на фронті.

Згодом запити з передової змінилися. Уже понад два роки обитель долучається до забезпечення підрозділів FPV-дронами. У монастирі збирають пожертви, які передають команді волонтерів, що займається виготовленням техніки. Дрони роблять без посередників і без зайвих витрат, що дозволяє за ті самі кошти забезпечити військових більшою кількістю необхідного обладнання.

Готові апарати безпосередньо передають захисникам, підтримуючи постійний зв’язок із підрозділами. Військові діляться зворотним зв’язком, а волонтери вдосконалюють техніку з урахуванням змін на фронті, адже технології у війні змінюються дуже швидко.

За словами ігумені Анастасії, поїздки до військових раніше відбувалися майже щомісяця, нині – рідше, адже збирати кошти стало складніше. Втім, допомога не зупиняється і не прив’язується до дат чи свят – вона триває стільки, скільки її потребують захисники.

***

Різдвяна трапеза у Свято-Василівському монастирі – це не формальність і не подія «під дату». Це продовження щоденної турботи про тих, кому найважче. Бо саме у Різдво, переконані тут, ніхто не має залишатися сам на сам із холодом, порожнім столом чи відчуттям покинутості. І навіть скромне різдвяне частування, подане з увагою і теплом, у цей день може означати значно більше, ніж здається.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---