Щоб не були «телефонними маніяками»: як вчитель з волинської школи закохує дітей у фізкультуру
Роману Дячку – 39. Він танцює фрістайл і викладає фізкультуру у Володимирській гімназії №2, працює вчителем танців у центрі позашкільної освіти. Він увійшов до тридцятки найкращих вчителів України у номінації Physical Education Teacher Award 2025 завдяки новинкам, які впроваджує на своїх уроках.
Як розповів Суспільному, він родом з села Перевередів Рівненської області, але зараз проживає у Володимирі.
У Луцьку навчався в університеті за спеціальністю «Фізична реабілітація», був учасником волинської збірної з танцювальної аеробіки.
«Я учень Венери Кренделєвої. Обожнюю танці, обожнюю спорт. І це моє. Просто моє. Обожнюю Луцьк – це найкраще місто у світі», – каже Роман Дячок.
Чоловік розповідає, що перші спортивні досягнення здобув у Берегівській загальноосвітній школі I-III ступенів. Швидко бігав, підтягувався та про фізичну культуру як про професію ще не думав, мріяв бути масажистом.
Пізніше вирішив допомагати людям ставати кращими версіями себе й вирішив поєднати обидва інтереси, тому здобув освіту за спеціальністю – фізична реабілітація.
У 2005 році Роман Дячок обрав спеціалізацію – танцювальну аеробіку, якою займався впродовж навчання в університеті. З цього розпочалася танцювальна кар'єра. Певний час працював тренером.
«Моя дружина сказала: «Вирішуй, Рома, що робимо: або розходимося, або далі будемо продовжувати життя спільно». Я приїхав за нею сюди (у Володимир, – ред.) й тут відкрив у 2010 році танцювальну школу. Потім ще одну в Нововолинську, у Ковелі. Мрію відкрити школу і в Луцьку», – каже вчитель.
Він додає, що на десять років з головою поринув у танці, зробив танцювальний посібник, в якому виклав базові частини хіп-хопу, хаус-денсу, брейкінгу і танцювальної аеробіки.
Читати ще: Вчителька Княгининівського ліцею стала переможницею всеукраїнської премії
«Вже чотири роки, як я взагалі відмовився від алкоголю, приймаю холодний душ щоранку, виконую фізичні вправи. Я почуваюся на всі 100%. Зараз розмовляю, і мурашки біжать по шкірі, бо відчуваю приплив чистої енергії. Боженька дає мені радість і натхнення працювати з дітьми», – каже вчитель.
З дітьми почав працювати у 2009 році. Зізнається, що це важка справа. З його слів, учителі фізичної культури недооцінені, тому що вони дбають про фізичний розвиток та ментальне здоров'я учнів, вчать їх акцентуватися на своїх відчуттях, чути та розуміти сигнали, які їм дає власне тіло.
«Діти — найщиріші істоти на цій планеті. Якщо вони зляться, то зляться, якщо вони щасливі, чистішого щастя не знайти», – зазначає Роман Дячок.
Додає: він перший тренер Волинської області з регбі та чирлідингу. Коли прийшов на роботу в школу, одразу почав їздити на тренінги, проходити майстеркласи. Вчив школярів грати в регбі, «вибивали», петанк, запускати летючий диск.
«Діти хочуть футбол. Я хочу, щоб вони розуміли, що світ не такий простенький, що тобі дали м'ячика і ти бігаєш, треба шукати альтернативи. Ви не можете казати, що регбі – це погано, коли ви його не спробували. Можливо, в тебе раз не вийде, на третій можеш кайфонути й сказати: «Це моя любов на все життя», – пояснює Роман Дячок.
Вчитель наголошує, що дітям потрібні новинки, адже зараз вони – «телефонні маніяки». Тренер каже, якщо не забирати телефони у дітей, то їх треба використовувати у навчальному процесі, знімати відео в TikTok про заняття.
Якщо учень звільнений від фізичних вправ, він грає у шашки, якщо ж цього робити не хоче – допомагає у проведенні уроку. Кожна дитина має бути залучена у процес, додає Роман Дячок.
Під час розминки на уроках фізкультури він додав танцювальні рухи.
«Є дуже закриті діти, яких соціум задавив, у яких батьки жорсткі. Коли дитина танцює, вона розкривається. Зразу стає іншою людиною, розуміє, що можна отримати радість від того, що робиш. Це дуже важливо, тому що ми маємо бути щасливі», – переконаний Дячок.
Наприкінці занять фізкультурник робить з учнями розтяжку, іноді дихальні практики. Каже, що хоче, аби діти на перервах спробували робити медитативні практики.
«Діти сьогодні не дуже охоче займаються фізкультурою. Колись на цьому стадіоні у нас трава не росла, була витоптана за літо. Але вчителі працюють над тим, щоб учні полюбили фізкультуру, і з кожним роком збільшується кількість дітей, які хочуть займатися спортом», – розповідає директор гімназії Валерій Мосіюк.
Читати ще: «Діти – це найщиріші люди, яких я зустрічав»: луцький студент-художник проводить арт-терапевтичні сесії
Як кажуть його учні Інна Хілько та Андрій Жигуров, їм подобаються уроки фізкультури, адже щоразу вони різні.
«Роман Васильович дуже хороший вчитель. Коли почав до нього ходити, став більше розуміти фізкультуру. Полюбив футбол, баскетбол і волейбол. Він може пояснити, допомогти. Це найкращий вчитель з фізкультури, якого я зустрічав», – каже учень Володимир Сенатор.
Роман Дячок каже, що любить усміхнених людей, а його місія – робити їх щасливішими.
«Коли йде війна, я хочу робити хорошу справу. Багато до мене ходить дітей військовослужбовців, які втратили рідних. Це найгірше. Але коли я бачу, що вони живуть в мене на тренуваннях, отримують задоволення, це мені приносить радість», – зазначає вчитель.
Коли почалася війна, пригадує, танцював на вулицях, проводив джеми, збирав гроші для військових, робив майстеркласи для дітей. Разом назбирали двісті тисяч гривень. Зауважує: ця справа допомогла йому знайти себе під час війни, зрозуміти, де може бути корисним та допомагати дітям.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Як розповів Суспільному, він родом з села Перевередів Рівненської області, але зараз проживає у Володимирі.
У Луцьку навчався в університеті за спеціальністю «Фізична реабілітація», був учасником волинської збірної з танцювальної аеробіки.
«Я учень Венери Кренделєвої. Обожнюю танці, обожнюю спорт. І це моє. Просто моє. Обожнюю Луцьк – це найкраще місто у світі», – каже Роман Дячок.
Пізніше вирішив допомагати людям ставати кращими версіями себе й вирішив поєднати обидва інтереси, тому здобув освіту за спеціальністю – фізична реабілітація.
«Моя дружина сказала: «Вирішуй, Рома, що робимо: або розходимося, або далі будемо продовжувати життя спільно». Я приїхав за нею сюди (у Володимир, – ред.) й тут відкрив у 2010 році танцювальну школу. Потім ще одну в Нововолинську, у Ковелі. Мрію відкрити школу і в Луцьку», – каже вчитель.
Читати ще: Вчителька Княгининівського ліцею стала переможницею всеукраїнської премії
«Вже чотири роки, як я взагалі відмовився від алкоголю, приймаю холодний душ щоранку, виконую фізичні вправи. Я почуваюся на всі 100%. Зараз розмовляю, і мурашки біжать по шкірі, бо відчуваю приплив чистої енергії. Боженька дає мені радість і натхнення працювати з дітьми», – каже вчитель.
«Діти — найщиріші істоти на цій планеті. Якщо вони зляться, то зляться, якщо вони щасливі, чистішого щастя не знайти», – зазначає Роман Дячок.
«Діти хочуть футбол. Я хочу, щоб вони розуміли, що світ не такий простенький, що тобі дали м'ячика і ти бігаєш, треба шукати альтернативи. Ви не можете казати, що регбі – це погано, коли ви його не спробували. Можливо, в тебе раз не вийде, на третій можеш кайфонути й сказати: «Це моя любов на все життя», – пояснює Роман Дячок.
Вчитель наголошує, що дітям потрібні новинки, адже зараз вони – «телефонні маніяки». Тренер каже, якщо не забирати телефони у дітей, то їх треба використовувати у навчальному процесі, знімати відео в TikTok про заняття.
Під час розминки на уроках фізкультури він додав танцювальні рухи.
«Є дуже закриті діти, яких соціум задавив, у яких батьки жорсткі. Коли дитина танцює, вона розкривається. Зразу стає іншою людиною, розуміє, що можна отримати радість від того, що робиш. Це дуже важливо, тому що ми маємо бути щасливі», – переконаний Дячок.
Наприкінці занять фізкультурник робить з учнями розтяжку, іноді дихальні практики. Каже, що хоче, аби діти на перервах спробували робити медитативні практики.
Читати ще: «Діти – це найщиріші люди, яких я зустрічав»: луцький студент-художник проводить арт-терапевтичні сесії
Як кажуть його учні Інна Хілько та Андрій Жигуров, їм подобаються уроки фізкультури, адже щоразу вони різні.
«Роман Васильович дуже хороший вчитель. Коли почав до нього ходити, став більше розуміти фізкультуру. Полюбив футбол, баскетбол і волейбол. Він може пояснити, допомогти. Це найкращий вчитель з фізкультури, якого я зустрічав», – каже учень Володимир Сенатор.
«Коли йде війна, я хочу робити хорошу справу. Багато до мене ходить дітей військовослужбовців, які втратили рідних. Це найгірше. Але коли я бачу, що вони живуть в мене на тренуваннях, отримують задоволення, це мені приносить радість», – зазначає вчитель.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.