Скляна дорога, крижаний дощ і теплі зустрічі з захисниками: від Луцької громади упʼятнадцяте доправили допомогу. Репортаж

Тоді як переговори про ймовірне перемирʼя у війні Росії проти України залишаються лише розмовами, військові як ніколи потребують допомоги. Уже впʼятнадцяте на східні рубежі України їде делегація Луцької міськради з партією допомоги від громади для захисників на майже 15 мільйонів гривень. Цього разу це три пікапи Mitsubishi L200, 40 дронів Mavic, FPV, системи РЕБ, зарядні станції, генератори, рації та інше обладнання.

Міський голова Луцька Ігор Поліщук зазначає, що характер запитів від військових змінюється з часом: якщо в 2022 році починали з того, що закуповували бронежилети, каски, тепловізори, прилади нічного бачення, монокуляри, то вже в 2023-му це були здебільшого генератори, дрони. Згодом – FPV, Mavicʼи, а сьогодні це вже і наземні роботизовані комплекси, дрони на оптоволокні та інші високотехнологічні речі, наявності яких вимагає ситуація.

«Сьогоднішня війна дуже сильно змінилася з 2022 року. Відбувся технологічний прорив, і наявність цих засобів сьогодні визначає успішність того чи того бойового завдання», – зазначає міський голова.

Цього разу допомогу на Купʼянський, Покровський, Торецький, Костянтинівський, Краматорський напрямки для 14-ї, 43-ї, 100-ї ОМБр, 20-ї бригади НГУ «Любарт», 138-го ЦСП доправляє делегація у складі Ігоря Поліщука, ветеранів Андрія Федуна та Артема Ганіговського, депутата міської ради Романа Кравчука та директора департаменту молоді та спорту Володимира Захожого. З ними вирушили і журналісти Волинських Новин, яким цього разу випала нагода доправити один з пікапів.Традиційно, старт з Луцька – ще до світанку, аби того ж дня встигнути на Купʼянський напрямок, де заплановані перші зустрічі з військовими.Цього разу складнощів додає погода: на окремих ділянках асфальт – наче скло. І ніби цього мало, то з настанням сутінків починається крижаний дощ.На щастя, перша тисяча кілометрів позаду. Без пригод і надзвичайних подій дістаємося першої точки зустрічі. Військові кажуть, що місце, де ми бачилися минулого разу, вже в так званій кілзоні – їхати туди небезпечно.

Дружні привітання, коротка розмова про обстановку на фронті, передання майна, звірка документів.Вже традиційно міському голові Ігорю Поліщуку дарують сувеніри, частина з яких потім знову конвертується в допомогу для воїнів.Так, під час благодійного аукціону виручили близько мільйона гривень для допомоги СОУ. Прощання «до зустрічі» – і знову в дорогу.

Ранок наступного дня зустрічає не кращою погодою, але ми їй лише радіємо – в таких умовах ворожі крила літають набагато рідше, тому шанс втрапити в поле зору російського БпЛА суттєво нижчий.Але попереду нас чекає найменш безпечна частина маршруту: все далі від Харкова, все ближче до лінії фронту. На запрошення командування рушаємо в гості до бійців батальйону безпілотних систем Voron 100-ї ОМБр.У складі підрозділу несуть службу 80 лучан і близько 200 волинян. Усе починалося із невеликої команди, до якої з часом долучалися нові люди. Батальйон виконував бойові завдання в лісах Кремінної, у населених пунктах Білогорівка, Очеретине, Красногорівка. Уже понад рік працюють на Торецькому напрямку, зокрема – в Костянтинівці.

Читати ще: «Закінчення війни на фронті не видно». Розмова з військовим батальйону безпілотних систем 100-ї бригади

Особлива гордість підрозділу – власне виробництво вибухівки, БК та засобів ураження. Фахівці аналізують недоліки окремих боєприпасів, модернізують їх, тестують і забезпечують не тільки свій підрозділ, але й діляться з бригадою.Ефективність крафтового БК суттєво краща за стандартний, що підтверджується засобами обʼєктивного контролю.Ми ж рушаємо далі в гості до 100-ї ОМБр і завдяки дощу, вітру та морозу маємо змогу скористатися трасою Ізюм – Словʼянськ.Вона хоч і закрита захисними сітками, проте в погожий день їхати тут без засобів РЕБ украй небезпечно. Підірвані авто на узбіччях і розбиті будівлі – німі свідки того, що не для всіх цей маршрут завершився щасливим прибуттям в точку В.Стрімкого розвитку у військовій справі набувають наземно-розвідувальні комплекси. Цей напрямок активно розвивають своїми силами в 100-й ОМБр, у результаті чого бригада посіла третє місце серед підрозділів СОУ (друге серед представників ЗСУ) за показниками ефективного застосування НРК у листопаді 2025 року. Тоді за допомогою НРК здійснили 266 місій.Ситуація на напрямках роботи бригади вкрай напружена, тому пікап, Mavic’и, Starlink, Ecoflow, генератори та решта засобів від Луцької громади обовʼязково стануть у пригоді.
Тим часом вечоріє, асфальт знову вкривається льодом, і нас чекає непроста дорога в гості до 20-ї бригади оперативного призначення НГУ «Любарт».Бійцям передаємо пікап, дрони, Starlink, Ecoflow, генератори і решту допомоги та після розмови з командиром бригади Вадимом Крикуном (Янкі) про те, як змінилася війна за ці роки, готуємось до довгої дороги додому.Ігор Поліщук пригадує, що допомагати військовим почали фактично з березня 2022 року. В першу поїздку з допомогою на схід вирушили на початку 2023 року, відтоді постійно відвідують військових на різних напрямках, намагаючись охопити ті частини, де служить якнайбільше лучан і волинян. За цей час закупили й передали допомоги більш ніж на мільярд гривень.

«Підтримка важлива. І допомагати матеріальними засобами, і просто приїхати поспілкуватися з військовими, поцікавитись, як вони. Захисники далеко від дому та сімʼї, в надзвичайно складних умовах їм доводиться виконувати бойові завдання. Тому навіть таке просте підбадьорення – поговорити, дізнатись, як у них справи, що їм необхідно, обговорити ситуацію на фронті – це теж, вважаю, справа потрібна і важлива», – зазначає Ігор Поліщук.

Також він зауважує, що розмови про потенційне припинення війни, перемирʼя та призупинку бойових дій – не привід припиняти допомогу військовим. Навпаки – воювати стає все складніше, і люди про це часто забувають.«

Тривалий час чуємо різні розмови з приводу того, що війна завершиться швидко. Є багато різної інформації, але тим часом наші військові виконують бойові завдання. І ми вдячні за кожен умовно мирний день в нашому місті та у багатьох інших містах.

Тому що ми в щоденних клопотах іноді забуваємо, що кожен день, який проживаємо, має дуже високу ціну. Хтось за це платить своїм часом, витраченим далеко від дому та сім'ї. Хтось за це платить своїм здоров'ям, а хтось – життям. Тому ми маємо бути вдячними, пам'ятати про цю високу ціну кожного мирного дня і робити все, що можемо, аби допомогти нашому війську», – резюмує міський голова.

Іван САВИЧ

Фото Роман САРДАК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---