Сплели сотні маскувальних сіток: як у луцькій бібліотеці жінки допомагають ЗСУ
Їхні руки не тримають зброї, але допомагають фронту. Нитка за ниткою, стрічка за стрічкою – так у Луцьку жінки плетуть маскувальні сітки. Волонтерки безперервно працюють із 2022 року, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«Спершу ми різали будь-яку тканину, яку приносили, зокрема сорочки, штани, наволочки, простирадла. І в'язали. Але ці сітки були дуже важкі. Ці сітки ви бачили в різних пунктах навколо Луцька. Ними накривали бліндажі, техніку. А вже легкі сітки ми почали плести з 2023 року», – говорить волонтерка Тетяна.
Близько трьох сіток на день, 60 – на місяць, і так уже безперервно п’ятий рік. Коли починали, зізнаються жінки, не думали, що війна затягнеться так надовго.
«Коли ми починали зимою знову плести білі сітки, то не вірили в це. Спершу ми думали, що війна ненадовго. Зараз знову білі ховаємо. Сподіваємося, що більше вони нам не згодяться, як і в'язані шкарпетки», – каже Тетяна.
Читати ще: Можна ловити дрони: в музеї на Волині волонтерки плетуть особливі маскувальні сітки для воїнів
Жінки плетуть сітки щодня, крім суботи. Кажуть, що поки триває війна, зупинятися не можна.
Зоя доєдналася до волонтерства ще 26 лютого 2022 року. Розповідає, що кожна сплетена сітка – це не лише допомога армії, а й особиста історія.
«У мене племінник воює. Це для мене дуже боляче. Я горю бажанням, щоб війна закінчилася. І як я почала 26 лютого, то вже не залишу. Бог дає здоров'я. Треба ходити і робити. У нас війна. Ми всі хочемо перемоги. Хочемо, щоб не гинули наші хлопці. Якась поміч їм має бути», – наголошує Зоя.
Серед присутніх волонтерок – мами воїнів, які зараз боронять країну. У Любові син тримає оборону у волинському підрозділі. Вона каже, що плетіння сіток відволікає її від тривожних думок.
«Я прийшла сюди в 2023 році. З тих пір стараюся ходити майже щодня. Для його підрозділу ми вже кілька разів плели сітки, відправляли. Мої друзі підключаються тим, що час від часу донатять на сітки», – говорить Любов.Читати ще: Плетуть сітки і шиють одяг: на Волині безробітних переселенців залучають для допомоги ЗСУ
Ольга прийшла до бібліотеки, коли її дитині на фронті була потрібна сітка.
«Я прийшла, коли син попросив сітку. Я почала шукати й потрапила сюди. Зараз відправляю сітку його побратимам», – каже Ольга.
Через руки волонтерок пройшли сотні маскувальних сіток. Їх відправляли на різні напрямки фронту.
«Ми не вибираємо. Зателефонували, сказали і ми відправили. Наші номери телефонів уже є у хлопців. Вони телефонують напряму», – зазначає Зоя.
Читати ще: Волонтерки поважного віку: як лучанки плетуть сітки, в’яжуть шкарпетки і формують вітамінні набори для військових
Зараз у команді волонтерок – до 15 людей. За роки спільної праці вони стали майже родиною. Підтримують одна одну, разом переживають новини з фронту і разом продовжують робити те, що можуть. І все це – у стінах бібліотеки №10 в Луцьку.
«Насправді тут працюють одержимі люди. Вони виконують надзвичайно багато роботи. З самого ранку вони вже під дверима бібліотеки, чекають, щоб долучитися до волонтерської роботи. Працюють тут до завершення робочого дня», – зазначає завідувачка бібліотеки-філії №10 Надія Чміль.
Сітками тут не обмежуються. Волонтерки ще в’яжуть теплі шкарпетки, роблять подушки й готують невеличкі смаколики для військових. Усе передають на передову, щоб хлопці відчували, що про них тут пам’ятають і чекають удома.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
«Спершу ми різали будь-яку тканину, яку приносили, зокрема сорочки, штани, наволочки, простирадла. І в'язали. Але ці сітки були дуже важкі. Ці сітки ви бачили в різних пунктах навколо Луцька. Ними накривали бліндажі, техніку. А вже легкі сітки ми почали плести з 2023 року», – говорить волонтерка Тетяна.
Близько трьох сіток на день, 60 – на місяць, і так уже безперервно п’ятий рік. Коли починали, зізнаються жінки, не думали, що війна затягнеться так надовго.
«Коли ми починали зимою знову плести білі сітки, то не вірили в це. Спершу ми думали, що війна ненадовго. Зараз знову білі ховаємо. Сподіваємося, що більше вони нам не згодяться, як і в'язані шкарпетки», – каже Тетяна.
Читати ще: Можна ловити дрони: в музеї на Волині волонтерки плетуть особливі маскувальні сітки для воїнів
Жінки плетуть сітки щодня, крім суботи. Кажуть, що поки триває війна, зупинятися не можна.
Зоя доєдналася до волонтерства ще 26 лютого 2022 року. Розповідає, що кожна сплетена сітка – це не лише допомога армії, а й особиста історія.
«У мене племінник воює. Це для мене дуже боляче. Я горю бажанням, щоб війна закінчилася. І як я почала 26 лютого, то вже не залишу. Бог дає здоров'я. Треба ходити і робити. У нас війна. Ми всі хочемо перемоги. Хочемо, щоб не гинули наші хлопці. Якась поміч їм має бути», – наголошує Зоя.
Серед присутніх волонтерок – мами воїнів, які зараз боронять країну. У Любові син тримає оборону у волинському підрозділі. Вона каже, що плетіння сіток відволікає її від тривожних думок.
«Я прийшла сюди в 2023 році. З тих пір стараюся ходити майже щодня. Для його підрозділу ми вже кілька разів плели сітки, відправляли. Мої друзі підключаються тим, що час від часу донатять на сітки», – говорить Любов.Читати ще: Плетуть сітки і шиють одяг: на Волині безробітних переселенців залучають для допомоги ЗСУ
Ольга прийшла до бібліотеки, коли її дитині на фронті була потрібна сітка.
«Я прийшла, коли син попросив сітку. Я почала шукати й потрапила сюди. Зараз відправляю сітку його побратимам», – каже Ольга.
Через руки волонтерок пройшли сотні маскувальних сіток. Їх відправляли на різні напрямки фронту.
«Ми не вибираємо. Зателефонували, сказали і ми відправили. Наші номери телефонів уже є у хлопців. Вони телефонують напряму», – зазначає Зоя.
Читати ще: Волонтерки поважного віку: як лучанки плетуть сітки, в’яжуть шкарпетки і формують вітамінні набори для військових
Зараз у команді волонтерок – до 15 людей. За роки спільної праці вони стали майже родиною. Підтримують одна одну, разом переживають новини з фронту і разом продовжують робити те, що можуть. І все це – у стінах бібліотеки №10 в Луцьку.
«Насправді тут працюють одержимі люди. Вони виконують надзвичайно багато роботи. З самого ранку вони вже під дверима бібліотеки, чекають, щоб долучитися до волонтерської роботи. Працюють тут до завершення робочого дня», – зазначає завідувачка бібліотеки-філії №10 Надія Чміль.
Сітками тут не обмежуються. Волонтерки ще в’яжуть теплі шкарпетки, роблять подушки й готують невеличкі смаколики для військових. Усе передають на передову, щоб хлопці відчували, що про них тут пам’ятають і чекають удома.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.