«Травми – не перешкода для нових рекордів», – учасник «Ігри нескорених» з Волині

Василь Омельченко, один з 15 найсильніших воїнів, які представляли Національну збірну на міжнародних змаганнях «Ігри нескорених», ветеран АТО, брав участь в операціях на території Донецької та Луганської областей у 2014 році. На сьогодні – п’ятикурсник Харківського інституту танкових військ, повідомляє прес-служба волинського УКРОПу.

Родом Василь із села Руснів Володимир-Волинського району. Мама хлопця, Валентина Леонідівна, розповідає, що Василь зростав звичайним хлопчиком, навчався у школі, зі старшим братом допомагав по господарству. Змалечку мріяв стати військовим. Після закінчення школи уклав контракт із ЗСУ і потрапив у танкові війська 51-ої окремої механізованої бригади. Під час служби остаточно визначився, що хоче навчатися військовій справі. Строк контакту уже йшов до закінчення, але у зв’язку з конфліктом на Донбасі, Василя та інших хлопці перекинули в зону АТО і здобуття вищої освіти довелося відкласти.

Під час бойових дій під Красногорівкою хлопець отримав поранення і з контузією та опіками потрапив у Харківський госпіталь. А після виписки все ж таки здійснив свою давню мрію – успішно склав іспити й вступив до Харківського військового інституту танкових військ.

Ще перебуваючи на службі в 51-ій бригаді Василь активно брав участь в різноманітних спортивних заходах. Зокрема, у 2013 році представники танкової бригади, у складі якої був хлопець, перемогли у конкурсі на кращий танковий взвод Збройних Сил України.

На участь в «Іграх нескорених» Василя надихнув Олег Зімніков, минулорічний чемпіон змагань: «Олег мені допомагав на тренуваннях і передавав свій спортивний досвід. Я ніколи професійно не займався спортом, але все ж таки вирішив спробувати свої сили в «Іграх нескорених». Для мене це – можливість показати іншим, що не треба опускати руки, що травми не є перешкодою для нових рекордів як в спорті, так і у житті, – ділиться Василь. – І наполегливі тренування дали свій результат – срібло у стрибках в довжину та золото в забігу на 400 метрів.

Вдома за хлопця вболівала уся його родина: «Ми дуже переживали за Василя. Бажали йому щастя, успіхів і щоб Ангел-охоронець його оберігав, а сьогодні радіємо його спортивним досягненням, – розповідає мама Валентина Леонідівна. – Про те, що син здобув срібну нагороду, я дізналася від місцевих вчителів в автобусі, які казали: є срібло, буде ще й золото. І їхні слова справдилися – того ж дня Вася виборов ще й золоту нагороду.

Зустрічати переможця у Бориспіль приїхали батьки, рідні, колишні однокласники Василя та представники Бубнівської школи.

«Дізнавшись про спортивні перемоги Василя виникла ідея влаштувати йому радісну зустріч в аеропорту. Ініціативу підтримали педагогічний колектив школи та батьки, – розповідає Василь Подзізей, завідувач філії Бубнівської ЗОШ, депутат-укропівець Зимнівської сільської ради. – Я звернувся до представництва Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» з проханням допомогти реалізувати цю ідею. І моє прохання почули – завдяки фінансовій підтримці фонду, який виділив кошти на транспорт та пальне, поїздка стала можливою. Я щиро вболівав за Василя і вважаю, що головною його перемогою було вже те, що він наважився на участь у змаганнях після важкого поранення».

Сам хлопець зізнається, що задоволений своїми результатами на змаганнях та неймовірно радий організованій зустрічі.

Юлія ТЕРПЕЛЮК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---