«Треба повернути Афіну. Бо Діма витримає і повернеться...»: у Луцьку показали драму, розказану матір'ю Захисника. Фоторепортаж

Вистава «У пошуках Афіни», яка вчора, 10 лютого, зібрала аншлаг у Волинському облмуздрамтеатрі, заснована на реальній історії. Історії про відчай і біль, втрату і сподівання на диво, пережитий жах і щасливий фінал. Постановка, організована Фондом Ігоря Палиці «Тільки разом», не залишила байдужим нікого з понад шести сотень глядачів.

Цю історію створили драматургиня Дарина Гребенко та режиcерка, заслужена артистка України Світлана Органіста. Хоча, правильніше сказати, адаптували під сценічні вимоги історію лучанки Наталії Ніколаєвої, її сина Дмитра Селютіна та їхньої домашньої улюблениці – американського пітбуля Афіни.Власне на цьому акцентувала увагу членкиня правління Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Катерина Шкльода під час вітального слова до глядачів.

«Це вистава заснована на реальних подіях: жінка, чекаючи на сина з полону, шукала його собаку. Шукала, знайшла і змогла привезти її до Луцька. Ця історія – про силу духу. Це історія про надію і любов, яка перемагає. Це історія, яку має побачити кожен для того, аби зрозуміти, наскільки ми сильна нація.Ми продовжуємо проєкт «Фонд збирає друзів». І сьогодні, як і вкотре, у цьому залі зібралися люди, для кого важливі і підтримка, і допомога. І ми показуємо цим людям особливу виставу – про силу, про віру, про допомогу… ​Ми запросили сьогодні людей поважного віку, організації, які опікуються людьми з інвалідністю, запросили людей з геріатричного пансіонату та тих, хто відвідує наш терцентр. Тобто усіх, хто потребує опіки, турботи, культурного розвитку і запрошення на такі події», – підкреслила Катерина Шкльода.Вистава розпочалася з хвилини мовчання за усіма Захисниками України, які пожертвували найціннішим. За тими, чиї рідні не мали можливості пережити щасливі миті зустрічі рідних з полону. І ця мить вперше об’єднує глядачів нагадуванням, що історія життя головних героїв сповнена трагізму.

Читати ще: У Луцьку готують виставу за історією мами звільненого з полону морпіха

На сцену виходить мама головного героя – Наталія Ніколаєва, яка у цій виставі грає сама себе. І це додає невимовної щирості і правдивості усьому, що ми бачимо.Перші картини повертають глядача в дитинство Дмитра. Непосидючий хлопчик, якій мріє про собачку, постійно вигадує ігри, хоче бути військовим, але стає медиком. Звичайна жива людина, яка потрапляє до армії.У цей момент з уст Дмитра (у виконанні актора драмтеатру Сергія Єрмаковича) звучить фраза, яка стає одним із смислових вузлів вистави: «Армія – це ніби ще одні хрестини. Нове життя, нові люди, нове бойове ім’я, нова реальність». Вона вимовляється спокійно. А за нею приходить війна, яку Доктор Хлус (такий позивний був у Дмитра Селютіна) каже, покажуть на всіх екранах світу.Драматургія спілкування сина та матері підкреслюється телефонними розмовами. Уривчасті дзвінки, паузи, недомовленість і обірваний зв’язок… Дмитро тримає оборону Маріуполя, потім – 12 квітня 2022 року із заводу Ілліча його із побратимами беруть у полон.

З цієї миті у виставі з’являється ще одна героїня – Афіна (її роль виконує Дейзі – донька Афіни), а з нею – паралельна історія пошуку й повернення додому. Вистава чітко фіксує – це не мила сентиментальна деталь. Для Дмитра, як наголошує мати, це – його собака, його зв’язок із домом, його справедлива перемога!Поки син у полоні, Наталія шукає Афіну, яка загубилась серед руїн Маріуполя. Вона вигадує легенду, що це її собака, втрачена під час евакуації. І пише в тематичні групи, дзвонить місцевим зоозахисникам. Паралельно розгортається ще одна лінія фронту – особиста: жінка дізнається про важку хворобу, проходить курси хіміотерапії, але незважаючи на це виховує дітей, підтримує Сили оборони, волонтерить.Зрештою Наталія Ніколаєва знаходить собаку і з допомогою небайдужих людей (включно з Луцьким міським головою) починається її повернення до Луцька: через Росію, Латвію, Литву, Польщу.

Пошуки Афіни тривали майже рік.

Читати ще: «Діма вдома – це головне. Все інше поправимо», – лучанка Наталія Ніколаєва, яка дочекалася сина з полону

Замість постскриптуму…

«У пошуках Афіни» – не просто оповідь про повернення додому. Це фіксація війни через історію звичайної родини. Історію, розказану її головними героями без прикрас. І як добре, що вона має щасливий фінал.Чорним по білому – короткі речення з’являються на екрані:
Дмитро провів у російському полоні 29 місяців.
За пів року до звільнення отримав листа зі звісткою, що Афіна чекає на нього вдома.
15 грудня 2024 року вона отримала нагороду від проєкту «Собаки-герої України».

Олександр ДУРМАНЕНКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---