Третє літо Люсії: у Волинському перинатальному центрі розповіли історію поспішайки з Іспанії, яка народилася в Луцьку

Люсія, якій 1 червня виповнилося три роки, – звичайна дівчинка. Весела, грайлива. Вона відвідує дитячий садок та дуже любить свого собаку. Дитина нічим не відрізняється від однолітків, хіба трішки нижча на зріст. Вона живе у Іспанії зі своєю великою люблячою родиною.

Про це пишуть на фейсбук-сторінці Волинського обласного медоб’єднання захисту материнства і дитинства.

Її історія розпочалася в Україні, у Луцьку. Перший сонячний день літа для її мами затьмарив різкий біль у животі... 24 тижні — це трішки більше за половину вагітності. Термінова госпіталізація, шок, паніка, нерозуміння того, чому це відбувається... Усе сталося так швидко, що не було часу на роздуми. Потрібно було діяти негайно.640 грамів. Люсія народилася такою крихітною, що уміщалася в долонях реаніматолога. Вона не могла самостійно дихати, підтримувати серцебиття та температуру. Але вже з перших хвилин стало зрозуміло, що ця маленька дівчинка – справжня бійчиня та буде боротися за своє життя.

Читати ще: «Найцінніше – посмішки батьків, коли вони йдуть додому»: медсестра з Луцька понад 30 років виходжує недоношених дітей

День за днем, тиждень за тижнем команда відділення анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених Волинського обласного перинатального центру робила все і навіть більше задля її здоров'я. Незліченні години штучної вентиляції легень, постійний моніторинг, десятки обстежень, сотні маніпуляцій, цілодобова робота заради одного – здорового майбутнього цієї крихітки.«Неможливо порахувати, скільки сил було вкладено, скільки частинок душі віддав кожен із нас, аби Люсія могла жити, – каже завідувачка відділення Тетяна Загребельна. – Перші подихи, перші дотики і сльози щастя мами, коли вона змогла нарешті взяти свою доню на руки – це ті моменти щастя, які закарбовуються в пам'яті назавжди! У ті хвилини навіть мовний бар'єр – не перешкода, щоб зрозуміти одне одного. Люсія пройшла через усі випробування і ми усі пройшли їх разом з нею».Після повернення додому, до сонячної Іспанії, боротьба Люсії продовжилася. Щоденні заняття з реабілітологами, масажі, вправи, фізіопроцедури. Батьки викладалися на повну, приділяючи увесь свій час розвитку і здоров’ю крихітки. Її здоров'я було настільки крихким, що кожна застуда закінчувалася госпіталізацією.Та час летить дуже швидко. Ось вже і перші кроки, перше «мама» та перші розбиті коліна... Батьки Люсії настільки щасливі та радіють успіхам своєї доні, що навіть не згадують, скільки сил було вкладено і через які випробування вони пройшли. Вони просто радіють її життю, а все інше не має жодного значення.Читати ще: Як виходжують малюків-поспішайок у перинатальному центрі на Волині

Одне, про що вони точно не забули, – це про тих, хто дав їм цю можливість радіти та бути щасливою сім’єю. Щороку в день народження Люсії вони частують персонал відділення анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених смаколиками на знак вдячності. Це приємно і вже стало традицією.«Але головне – не смаколики. Головне – ми щасливі за Люсію та її родину, ми пишаємося результатами своєї роботи! Кожен наш робочий день – це врятоване життя. Це усмішка батьків. Це віра у щасливе й здорове майбутнє наших крихітних пацієнтів», – наголошують в перинатальному центрі.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---