У Луцьку попрощалися з геніальним митцем Миколою Кумановським

Непересічним художником, філософом та носієм правди і людяності залишився Микола Кумановський у пам’яті колег, друзів та рідних.

Прощання з Миколою Кумановським відбулося 3 серпня у нижньому храмі Свято-Троїцького кафедрального собору в Луцьку.

Віддати останню шану талановитому художнику, непересічному митцеві та філософу, зібралися його друзі, рідні, колеги та пересічні лучани, небайдужі до постаті митця.

Художниця Олена Бурдаш розповіла, що була знайома з волинським генієм з 19 років, вони бачилися у Львові, де навчалися, а згодом і у Луцьку. Вона згадує Миколу Кумановського як емоційну та цікаву людину, адже він міг товаришувати з людьми різного віку та спеціальностей.

«Я не відчуваю, що він покинув нас, тому що у спогадах він живий. Я не можу усвідомити, що його немає», - зізналася художниця.Письменник Петро Коробчук розповів, що місяць тому спілкувався з художником по телефону, пропонуючи зустрітися та поговорити про поезію (незадовго до цього письменник подарував Миколі Кумановському свою нову книгу). Знайомі вони були ще з 1970-их років і Петро Коробчук називає митця одним з найкращих українських художників – це визнають чимало його колег по цеху. Окрім цього, Микола Кумановський був філософом та нестандартною творчою людиною.Художник Микола Рубан пригадує відомого творця як дуже активну і діяльну людину, оригінального художника, у якого не бракувало сил до життя. Розшифровувати філософські картини покійного генія, зі слів Рубана, доведеться ще не один десяток років, адже він «працював наперед».Художниця Світлана Костукевич познайомилася з Миколою Кумановським в той час, коли у Луцьку організували Клуб творчої молоді, активним учасником якого був митець.

«Він мав сильний духовний стержень. Відпочатку знав до чого йде, чим займається, а ми тоді ще брели у різні боки. Ми дружили, він мене підтримував на виставках, ніколи не провокував конфліктів», - розповіла художниця.

З її слів, художник не ховався від складного часу, а йшов попереду, натикаючись на різні перешкоди, щб показати іншим якою має бути Україна. Він надихав людей до творчості, щирості та непідробностіРеконструктор музичних інструментів Віктор Іщук розповів, що завжди бачив митця у кав’ярні, і тепер шкодує, що надто мало з ним спілкувався. Він згадує постійні жарти художника та називає його унікальною людиною. У руках він тримає книгу про виставку 2003 року, де Микола Кумановський лишив свій автограф.Після панахиди священик розповів історію про юнака, який, прийшовши до Христа, запитував: як йому успадкувати вічне життя. Окрім виконання заповідей Ісус Христос сказав, аби той роздав своє майно ближнім. Майном, зі слів священика, можна назвати не будівлі чи одяг, які недовговічні, а таланти, які дає Бог, а ми повинні роздавати їх людям. Художник, з його слів, зміг намалювати картину життя та роздати її ближнім. Миколу Кумановського він назвав не лише митцем, а й філософом, генієм, носієм правди, краси, людяності та сердечності. Та закликав присутніх подякувати у молитвах за те, що художник, наче свіча, не тлів, а яскраво горів та надихав інших.

Волинського генія Миколу Кумановського урочисто поховають на цвинтарі у селі Гаразджа.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---