Залишив бізнес у Фінляндії, аби захищати Україну: історія волинянина, який очолив західний осередок Ради ветеранів 5-ї штурмової

Олександр Мурашов залишив комфортне життя у Фінляндії, щоб захищати Україну, сьогодні розповідає про свій новий «фронт» – підтримку ветеранів. Після служби в 5-й окремій штурмовій бригаді він очолив західний осередок Ради ветеранів, що почав свою роботу з рідної для Олександра Волині, розповідають у 5-й штурмовій.

Ви покинули успішний бізнес у Фінляндії, щоб повернутися в Україну й стати на її захист. Як цей досвід сформував ваше розуміння ветеранства та необхідності підтримки?

– Це був єдиний можливий вибір. Я не міг залишитися осторонь, коли гинули мої земляки. На війні я побачив, що справжнє братерство народжується в найважчих умовах. Ми ділили останні шматки хліба, під обстрілами підвозили одне одному борщ, і ніколи не залишали своїх. Ця взаємопідтримка, що була на фронті, має стати фундаментом для ветеранського руху. Ми не можемо дозволити, щоб хтось із наших побратимів чи їхніх родин опинився наодинці з проблемами.Ви представляєте західний осередок Ради ветеранів 5-ї штурмової. Що для вас означає запуск Ради саме в Луцьку, на вашій рідній Волині?

– Це для мене величезна відповідальність і глибоко особисте завдання. Ми розпочали з дуже символічної події – вручили 17 Хрестів пошани родинам наших загиблих Героїв. Ми показали, що бригада не забуває своїх воїнів, і що зв’язок між нами – вічний. Розпочавши з Луцька, ми будуємо місток між фронтом і тилом, між нашою бригадою та громадами по всій Україні.

Ваш позивний Фін став символом потужної допомоги з Фінляндії. Чи буде ця міжнародна підтримка, як, наприклад, волонтерський проєкт «Чота Мурашник», відігравати роль у роботі Ради ветеранів?

– Безумовно. «Чота Мурашник» і фінська українська діаспора відіграли колосальну роль, допомагаючи нам на фронті. Тепер ми прагнемо перенести цю модель взаємодопомоги на ветеранський рух. Наше завдання – створити таку ж ефективну мережу партнерств, яка об’єднає не лише ветеранів, а й волонтерів, бізнес, владу. Допомога йде не лише від українців, а й від фінів та навіть росіян, що живуть у Фінляндії. Спільні цілі та цінності можуть об’єднати людей по всьому світу.

Читати ще: «Ще до війни у мене була мрія»: ветеран з Волині вирощує кукурудзу, фундук та обліпиху

Особливо хочу подякувати і нашим друзям з Франції. Французький інститут THEMIIS за сприяння Посольства України у Франції вже надали перший транш фінансової допомоги, що дозволило нам утворити юридичну особу – громадське об’єднання. Це важливий сигнал: міжнародна спільнота бачить і підтримує наші кроки. Ми сподіваємося, що цей приклад стане поштовхом і для інших країн цивілізованої європейської родини.Яка основна ідея Ради ветеранів?

– Це спільнота, яка об’єднує ветеранів, діючих військових та їхні родини. Ми орієнтуємося на американську модель, де всі разом опікуються потребами один одного. Така співпраця дозволяє формувати справжню мережу взаємопідтримки, щоб кожен ветеран міг отримати необхідну допомогу – від юридичної консультації до психологічної підтримки.

Які кроки робляться зараз, щоб реалізувати цю ідею?

– По-перше, відбувається цифровізація. Ми створюємо сайт і електронну платформу для швидкої комунікації та звернень. По-друге, ми проводимо глибокий аудит потреб ветеранів у західних регіонах, щоб програми підтримки були не «на папері», а дієвими та відповідали реальним запитам. Це допомога з працевлаштуванням, житлом, реабілітацією.

У перспективі мова йде про всеукраїнську мережу?

– Так, це наша стратегічна мета. План такий: від регіональних осередків, починаючи з Луцька, перейти до розбудови всеукраїнської структури. Київ, Харків, Львів, Дніпро, Одеса – це наступні напрямки, де буде працювати Рада ветеранів 5-ї штурмової. Ми прагнемо створити національну платформу, яка дозволить ветеранам почуватися вдома в будь-якому місті.

Читати ще: Виробами ветерана з Волині нагороджують військових та поповнюють сімейні колекціїЩо для вас особисто означає ця діяльність? Ви називаєте її «новим фронтом».

– Це продовження братерства, яке народилося на передовій. Я міг залишитися у Фінляндії, в комфорті та безпеці. Але я не міг залишити Україну, за яку я воював, і своїх побратимів, з якими я пройшов Бахмут, Торецьк, Часів Яр. Рада ветеранів – це наш новий фронт. Фронт пам’яті, взаємодопомоги та честі. Ми не можемо залишити родини загиблих і ветеранів сам на сам із проблемами. Це наша місія.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---