Ремісничі статути: з історії маґдебурзького Луцька

Правовою основою організації діяльності кожної ремісничої корпорації були цехові статути. Їх дарували й підтверджували ремісникам державці Великого князівства Литовського, Королівства Польського, а згодом – і Речі Посполитої. Статути давали розуміння про особливості професійно-етнічного складу, морально-поведінкових норм, взаємин поміж очільниками цехів та майстрами і молодшою братією, обов’язки цехмістрів, суми цехових складок та шлях становлення майстрів.

Підтвердження королівського привілею ковальському цеху, яке дав лучанам король Стефан Баторій, повідомляло про працю в цеху представників більш ніж десяти професій («Били нам чолом піддані наші, міщани луцькі цеху ковальського – золотарі, римарі, слюсарі, котельники, сідельники, лучники, стрільники, малярі, стельмахи й столярі…»).

А конфірмація (повторне надання прав і привілеїв) теслярсько-мулярській корпорації 1581 року своїм текстом чітко вказувала на безпосередню й обов’язкову участь міської ради у наданні підтвердження прав означеному цеху («Били нам чолом міщани луцькі, піддані наші – теслі, мулярі й інші ремісники до цеху їх належні, й покладали перед нами лист уряду міського з печаттю міською на створення вічне цеху й порядку поміж ними в місті Луцькому»).Привілей міщанам луцьким цеху кравецького і кушнірського на підтвердження їм деяких вольностей та обрання з-посеред них цехмістра в часі чуми у місті Луцькому. Фрагмент аркуша з Литовської метрики

Статути чітко вказували на авторитет кожного з очільників цехів, яких щорічно обирала вся реміснича братія. Одним із основних обов’язків цехмістра, наприклад, кравецько-кушнірської братії було здійснення внутрішнього цехового судочинства. Якщо ж хтось насмілювався чинити непослух найголовнішому з майстрів, скажімо, в кравецько-кушнірському, ковальському, шевському чи теслярсько-мулярському цехах Луцька – таких карали так званою братською виною, тобто чітко визначеною для кожної корпорації сумою грошей.

Читати ще: Штрих до історії цехового ремесла у Луцьку ХVII століття

У випадках радикальних виступів супроти цехмістрів та старшої братії з боку молодих братчиків покарання не обмежувалося лише грошовими штрафами. У порушників цехового спокою та порядку відбирали і можливість працювати, і результати попередніх професійних здобутків.Портрет Стефана Баторія в коронаційних шатах авторства невідомого художника, приблизно 1583 рік

Статути визначали й обов’язки тих, хто переселявся з округи до міста Луцького і прагнув працювати в цехах. Кравці й кушніри мали прийти до цехмістра й обов’язково повідомити, що займаються ідентичною справою. Якби й надалі залишалися жити в місті – мали давати до цехової скриньки «відповідно до звичаю» три копи литовських грошей. Лише після цього ремісник, що засвідчив свою присутність і діяльність в Луцьку перед цехмайстром, отримував право збувати результати своєї роботи на місцевих торгах та ярмарках, забезпечувати себе необхідною для праці сировиною.Робота в цеху кравців у XVI столітті. Малюнок з книги Das Ständebuch 1568 року, виданої у Фракфурті-на-Майні

Головні цехові документи декларували й обов’язковість періодичних зібрань ремісників у цеховій світлиці. Кравецько-кушнірська братія Лучеська, попередньо повідомлена про необхідність зборів ціхою – цеховою емблемою, сходилася до цехмістрового дому щокварталу, віддаючи до скриньки-скарбниці по пів гроша.

Особливе місце в ремісничих корпораціях мали учні – зазвичай сини чи родичі цехових майстрів, що з раннього дитинства переймали науку в своїх наставників. Навіть засвоївши на відмінно усі знання та вміння, новоспечені підмайстри не вважалися рівноправними в колективі. Їм належало певний час попрацювати у свого майстра. Такі підмайстри іменувалися молодцями й трудилися в майстернях майстрів передбачений статутами термін за іноді символічну плату.Олександр Дишко. Площа Ринок у Луцьку XVI-XVIII століть, 2017 рік

Так було і в луцькому кравецько-кушнірському цеху. Зокрема в статуті сказано: «Учень кожен, кравчик й кушнірчик, науку здобувши, повинен в майстра два літа ремесло робити». Учню, який успішно відпрацював у свого вчителя-містра два роки, дозволяли, за його бажанням і згодою цехмістра та старшої братії, залишитися майстром у рідному цеху, сплативши до скриньки три копи литовських грошей.Робота у різницькому цеху, XIV століття, Tacuinum sanitatis

Але й після названих дій майстра ще не вважали повністю повноправним членом ремісничого колективу. Він мав відбути певні повинності, серед яких – молодчество. «Молодші брати» зазвичай стежили за порядком у цеху, збереженістю майна корпорації тощо.

Читати ще: Цеховий Луцьк: європейський вимір міста ХVI століття

Цінною рисою кожного з ремісничих цехів була їхня корпоративність на всіх рівнях – від професійного до морально-особистісного. Успіх кожного з братчиків вважали всезагальною радістю, а смерть одного з ремісників – спільним горем. Цей життєвий принцип було законодавчо затверджено в артикулах цехових статутів («А якби брат цеховий помер, за таким повинні всі йти й тіло його провадити. А якщо ж хтось з братів на похорон не прийшов, такого поміж собою виною братською карати мають»).Чоботар, 1535 рік. Джерело – Hausbuch der Mendelschen Zwölfbrüderstiftung, Band Nürnberg 1426-1549. Stadtbibliothek Nürnberg

Інформативним джерелом, що дозволяє відтворити персональний та кількісний склад луцьких ремісничих корпорацій в середині ХVІ століття, є «Реєстр брання грошей з міста Луцького відповідно до наказу його королівської милості і уставу на підводи господарські року шістдесят шостого». Загалом, за даними реєстру, станом на 1566 рік у Луцьку трудилися представники більш ніж двадцяти ремісничих професій.

Серед них налічувалося 30 кушнірів та 11 кравців, які разом репрезентували єдиний кравецько-кушнірський цех. Окрім того, збирачі податку зафіксували в місті 31 різника, 35 шевців, 2 постригачів, 33 пивоварів, 3 скрипників, 6 шаповалів, 2 балверів, 35 пекарів.Кушнір, 1543 рік. Джерело – www.nuernberger-hausbuecher.de

10 теслів та 6 мулярів формували теслярсько-мулярський цех Луцька, а 4 сідлярі (сідельники), 7 слюсарів, 2 лучники, 2 стельмахи, 7 римарів, 4 котельники, 10 ковалів та 3 золотарі входили до складу ковальської корпорації Луцька. Разом з тим, у переліку ремісників представлені 1 столяр, 1 бондар, 1 шабельник, 1 іконник (ймовірно – іконописець, богомаз), 1 калитник, 1 солодовник та 2 осначі.Ковалі, друга половина ХVI століття

За даними поборового реєстру 1583 року, в Лучеську налічувалося 2 кравці, «що роблять шовкові речі», і 5 «звичайних» кравців, 20 кушнірів, 2 постригачі, 9 римарів, 7 ковалів, 4 слюсарі, 2 шабельники, 3 золотарі, 3 котляри, 4 лучники, 3 стельмахи, 3 сідельники, 4 шевці-саф’яники, 2 юхтинники, 23 шевці, 1 аптекар, 3 цирульники, 3 ткачі, 1 солодник, 1 маляр, 47 перекупок і перекупників, 21 пекар, 9 різників, 13 теслів, 14 пивоварів, 5 скрипаків (музикантів), загалом більш ніж 180 ремісників.

Практично ідентичну ситуацію з ремісниками в місті зафіксував поборовий реєстр 1589 року. У цей час податок з ремесла сплатили 178 осіб, а люстратори Луцького замку 1635 року нарахували в місті 200 ремісників.

Оксана ШТАНЬКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---