26 малюків Волинського будинку дитини. Якими будуть їхні долі? ФОТО

Завтра про них вкотре «заговорить» Україна. Не лише про наших – маленьких волинян, а про всіх діток, чиї життя, волею долі, залежать не від мами й тата, а від кожного нас або, як звикло кажуть, від держави й тих, хто візьме на себе відповідальність стати їхніми новими батьками. 30 вересня Україна відзначає День усиновлення.

На Волині у цей день або напередодні свої двері для всіх небайдужих людей відчиняє обласний будинок дитини. Цього разу вже вчетверте. Дітлахи разом з вихователями готуються до цього дня, вважають його святом.

Тут пахне спеціально приготованими до свята пиріжками – ними малята пригощатимуть гостей. Передує частуванню концерт, під час якого діти вихвалятимуться вивченими пісеньками і умінням танцювати. Щоправда, поки так хитко, бо ж тільки вчаться говорити і ходити.











В обласному будинку дитини – 26 вихованців. Це малята віком до чотирьох років. Гадаю, читач здогадується, що участь в концерті беруть лише найстарші, яким уже більше року, немовлята ж залишаються у колисках.







Більшість вихованців закладу, так звані, соціальні сироти. Це дітки, які мають тата і маму, однак таких, яких держава визнала неналежними батьками, - розповідає заступник головного лікаря будинку дитини Тетяна Віговська. Водночас додає: «Ще у 2006 році було 50-60 дітей, а на початку тисячоліття було навіть до сотні. До честі волинян, через стан здоров`я дитини вони від неї найчастіше не відмовляються. Більшість наших вихованців потрапили до нас за рішенням суду, вони вилучені з сімей. І тут з`являється два шляхи – чи ця акція, що держава вилучила дитину з сім`ї, де були неналежні умови виховання, подіє на сім`ю так, що вона отямиться, схаменеться і батьки доведуть, що вони гідні бути батьками, і тоді дитина повернеться в сім`ю, або ж батьки будуть позбавлені батьківських прав і дитина перейде на опіку (її, наприклад, усиновлять)».

Медик констатує, що наразі більшість діток, з тих, які потрапили до будинку дитини в Луцьку, мають вроджені чи набуті вади здоров`я. Так, у 7 малят - уже підтверджена та чи інша група інвалідності. «Навіть є такі, які потребують цілодобової медичної уваги», - додає вона.






Тетяна Віговська наголошує, що всиновлення – це надзвичайно важливий чинник для розвитку дитини і в майбутньому забезпечення маленькій людині хорошої долі. Причина проста, стверджує медик, попри те, що в будинку дитини хороші умови, чудовий персонал і держава повністю виконує свої зобов`язання щодо фінансування закладу, але все одно – це не сім`я.

***

Аби показати успішний приклад життя колишніх вихованців закладу в прийомних сім`ях на свято всиновлення запрошують родини, у яких виховують усиновлених діток. Так було й цього разу. От тільки родина завітала на захід наразі вже українсько-американська.

Як пояснила Тетяна Віговська, українські й, зокрема, волинські родини, які всиновлюють діток намагаються не підтримувати контакти з будинком дитини, звідки взяли малюка. Більше того, вони найчастіше прагнуть приховати від дитини факт усиновлення.

Зовсім по-іншому в цьому випадку діють американці, каже медик: «Вони в досить ранньому віці повідомляють дитині, що вона усиновлена і діти з цим, зазвичай, звикаються». Зауважимо, що, на думку пані Віговської, не можливо однозначно стверджувати, який з підходів правильний - «український» чи «американський».

***
Тим часом Хіларі та Мішель Лінд – постійні гості свята всиновлення в будинку дитини в Луцьку. Ця американська сім`я всиновила в Україні двох діток. 9 років тому, це була шестирічна Рейчел – з дитбудинку в Білгород-Дністровському, що на Одещині, і 8 років тому, 2-річний Нік – з дитбудинку в Луцьку. Родина уже 5 з половиною років мешкає в селі Рованці Луцького району, де має будинок. Раніше усі вони жили в Києві.

Десятирічний Нік майже не розмовляє українською, він, як і Рейчел, отримує домашню освіту за американською системою. Хлопчик каже, що не пам`ятає свого життя в будинку дитини в Луцьку.

Його батько Хіларі розповів, що виховувати дітей не просто, але сім`я на момент усиновлення вже мала досвід, адже раніше виховала власну доньку, якій 33 роки і вона мешкає в США. Хіларі пригадує: коли вони з дружиною Мішель вперше побачили Ніка, він ховався в куточку актової зали дитячого будинку, де, до слова, щороку відзначають день усиновлення. Наразі Хіларі ще не вирішив, коли повернеться з сім`ю в США. Каже, що діти, як подорослішають, муситимуть вибрати громадянство – бути громадянами України або США.



***

Наразі, на всиновлення вихованців Волинського будинку дитини, є навіть черга, - розповіда Тетяна Віговська. Пояснює це тим, що діток мало: «Через наш будинок щороку проходить близько 60 дітей. Всиновлюють по 2-4 дитини на рік, але більшість дітей йде під опіку з можливістю майбутнього усиновлення».

Водночас заступник директора закладу наголошує, що процедура усиновлення – складна, досить забюрократизована. «Але я за такий жорсткий контроль держави за людьми, які потенційно можуть стати новими батьками дитини. Це людська доля. Ці люди мають бути звичайними нормальними людьми, але мусять мати житло, куди мають прийняти ту дитину, вони мають мати працю, вони мають пройти спеціальну освіту, в нас передбачений спеціальний курс, де усиновителям розказують, хто така дитина, що у неї є права і про елементи догляду за дитиною. Також, перш ніж всиновити дитину, майбутні батьки мають прийти до нас після скерування органами опіки, і встановити контакт з дитиною» - пояснила Тетяна Віговська.

***

День усиновлення в Україні відзначається з 2008 року і припадає на 30 вересня – День, коли православні віряни вшановують пам'ять святих Віри, Надії, Любові та матері їх Софії.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---