Луцький вокзал – на художній марці України

«Укрпошта» випустила спеціальний поштовий блок і художню марку «Залізничний вокзал місто Луцьк» з нагоди 75-ї річниці створення Волинської області УДППЗ. Про це інформує Слово Волині.

Для Волині це – подія. Бо останній випуск, присвячений Волині, зі слів Андрія Кунакова, волинського філателіста, голови Асоціації спілки філателістів України, вийшов ще у 2000 році. Так, зокрема, на чотирьох марках поштового блоку «Краса та велич України. Волинська область» зображені: пам’ятник Лесі Українці, Зимненський Святогірський монастир, «Волинське диво» – Оконські джерела, а ще – солом’яний ангел як символ родючості краю та приклад розвитку народних ремесел нашої землі.

Про те, що саме залізничний вокзал у Луцьку вперше в історії України став окрасою найновішої художньої марки, стало приємною несподіванкою і для Алігейдара Багірова, начальника станції «Луцьк» (на фото). Тепер не просто збулася мрія, яку виношував майже тридцять років відтоді, як прийшов працювати на залізничний вузол обласного центру. Поява марки із зображенням оновленого вокзалу – це визнання в історичному сенсі колосальної роботи всіх волинян, які брали в цьому участь. Такі марки стають колекційними, бо є унікальним підтвердженням часових видозмін. Власне, перші з них на листівках і з автографом начальника станції «Луцьк» уже розійшлися по приватних колекціях України.

Відтепер художня марка із зображенням луцького вокзалу – особисто-професійна історія Алігейдара Багірова, який пройшов усі ієрархічні щаблі залізниці, перш ніж обійняв керівну посаду.

«Саме тому мої підлеглі в процесі роботи навряд чи можуть видати бажане за дійсне, – напівжартома каже він, – цю дуже непросту роботу знаю до дрібниць». Як і сам вокзал – до найменшого кутка. Із заплющеними очима, наприклад, розташування й навіть звук спеціальної, якої не має жоден інший вокзал Львівської залізниці – бруківки для незрячих.

Колишній випускник інституту інженерів залізничного транспорту, що в Санкт-Петербурзі, азербайджанець за походженням Алігейдар Багіров каже, що Луцьк давно уже став для нього домом. «Одного разу змінивши все – рідну країну, друзів – вдруге нічого міняти не хотів», – коментує він. І згадує про те, що тепер у повній мірі відчули всі українці – жах і руйнацію війни. Його родина свого часу змушена була полишити Нагорний Карабах і опинитися в статусі біженців.

Тому бережне й шанобливе ставлення до Луцька, який став другим домом – і в портреті Шевченка на стіні, і в теплоті, з якою говорить про зміни, які очікують на залізничний вокзал, щойно вщухнуть воєнні баталії.

Так, поки що у проектному плані, які одразу ж і демонструє – кіоск для преси та цілодобова кав’ярня, аби люди, опинившись на станції будь-якої пори, почувалися комфортно.

«Серед вокзалів Львівської залізниці наш тепер – один із найкрасивіших, – каже Алігейдар Багіров. – Буває, коли у вихідні потрібно вийти на роботу, я люблю на кілька хвилин змішатись із якимось весільним кортежем і насолоджуватись тим, що тепер молодята приходять зробити фотосесії з найважливішої події в своєму житті саме на луцький вокзал. Тоді переживаю унікальні хвилини гордості й причетності до гарно зробленої роботи».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---