МандроСвіт у Бельгії: мовне питання і загроза громадянської війни

Бельгія знана своїм пивом, шоколадом, картоплею фрі, вафлями, а також фонтаном «Маннекен Піс» (хлопчик, що дзюрить) у Брюсселі. Але нас більше захопила мовна ситуація цієї багатонаціональної європейської країни. Та про все по порядку.

Добиралися з Роттердама в Брюссель «з горем пополам», як то кажуть – потрапляли не на ті дороги (ох, ці вже мені автобани!), стояли не на тих заправках (ох, ці вже мені непривітні працівники!), лазили через паркани (знову автобани!), довго-довго йшли сільськими дорогами, імпровізували – тільки б подолати тих 140 кілометрів. Виїхавши з Роттердама в 11:00, дісталися в Брюссель не раніше 18:00, та й то останній водій завіз нас в аеропорт, звідки нам довелося їхати в місто автобусом по 4 євро з особи, і то добре, що купили квитки в автоматі, бо у водія ті самі квитки коштували б 6 євро.



Щойно приїхали, і відразу ж відчули мовний барьєр з місцевим населенням (хоча лише за 50 кілометрів північніше люди вільно володіють англійською). Я не фахівець у геополітиці, але спробую пояснити. Бельгія – країна мовно і етнічно неоднорідна. На півночі тут живуть фламандці, які розмовляють нідерландською мовою та її численними діалектами, на півдні – валлони, що говорять французькою, валлонською та іншими мовами. Крім того, в країні багато африканських емігрантів та нащадків африканських емігрантів, які розмовляють французькою та вважають себе бельгійцями.



У Брюсселі все дублюється двома мовами – нідерландською та французькою. Але, на відміну від сусідніх Нідерландів, місцеві не поспішають розмовляти англійською. Іноді ми запитували щось англійською у водіїв автобусів чи в продавців у супермаркетах, вони ніби-то питання розуміли, але все одно відповідали нам французькою, і то вже були наші проблеми, що ми не знаємо їхньої мови.



Питання французької мови в Бельгії складне, гостре, проблемне і болюче. За три дні перебування в країні навряд чи ми мали можливість отримати об’єктивне враження про ситуацію. Тим більше, коли просиш прокоментувати мовне питання фламандця, він, як правило, каже, що французи пихаті і зарозумілі, тому він не любить їхню мову, а якщо про те саме запитати француза, то він, імовірно, скаже, що справді пишається своєю мовою і не розуміє, чому іншим вона так «муляє».

Тому нам було дуже цікаво послухати неупереджену думку не-француза і не-фламандця, а людини сторонньої, але яка знає ситуацію зсередини. Така людина нам трапилася на Каучсерфінгу – це був португалець Бруно, наш хостер, який ось уже рік живе і працює в Брюсселі. Бруно має гострий розум і аналітичне мислення, і от його слова: «Щоб ви зрозуміли, що відбувається в Бельгії, ось вам одна ситуація, свідком якої я став. Сиджу якось в кабінеті в свого колеги-фламандця, у нього дзвонить телефон. Він підіймає слухавку, на тому кінці співрозмовник говорить французькою. Колега говорить до нього нідерландською, потім переходить на англійську і просить говорити з ним англійською. Співрозмовник продовжує говорити французькою. Колега кладе слухавку зі словами: «Я відмовляюся говорити французькою!». Отак, люди в межах однієї маленької країни просто не спілкуються між собою.



Розкол між північчю і півднем Бельгії поглиблюється ще й нерівномірним розподілом фінансів. Як розповів нам Бруно, в Бельгії, так само, як і в Німеччині, і в Нідерландах, люди платять податки в бюджет того міста чи села, де вони живуть. І оскільки в нідерландській частині країни зарплати значно вищі, ніж у французькій, між двома частинами Бельгії спостерігається разючий контраст. І якби в Брюселі не базувалися важливі європейські політичні інституції, то в країні, певно, почалася б громадянська війна.

Для себе ми зробили висновок, що питання російської мови в Україні – це штучно вигадана кимось «проблемка». Бельгія – ось де реальна мовна проблема, яка змусила нас вкотре замислитися над значенням слів патріотизм і націоналізм. Чи не загабато агресивного відтінку ми їм надаємо? Хоча, поняття лібералізму, космополітизму і толерантності – так само складні і неоднозначні. Коротко кажучи, Бельгія лишила по собі багато запитань. Ми маємо туди повернутися і знайти на них відповіді!

А взагалі, Брюссель нас тішив смачними вафлями з «нутеллою» по 1 євро, унікальним квітковим пивом, картоплею фрі з майонезом та гостинним господарем Бруно, який два дні піклувався про нас, не лишаючи нас напризволяще у великому чужому місті і відповідаючи на всі наші складні запитання про чужу для нього країну.



Юля КАМІНСЬКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---