«Маємо козир у війні – ми на своїй землі», – Агроном зі сталевої сотки

Пан Анатолій на псевдо Агроном служить у протитанковому взводі 2-го механізованого батальйону 100-ї ОМБр на посаді старшого оператора ПТРК. Родом чоловік із села Бруховичі, що у Ковельському районі Волинської області.

Його історію розповіли на сторінці бригади у Фейсбуці.

Після закінчення середньої школи юний Анатолій вступив на навчання до Горохівського радгоспу-технікуму (нині – Горохівський фаховий коледж ЛНУП). Найяскравіший спогад тих часів – мітинг Народного руху України в Горохові, на якому В’ячеслав Чорновіл подарував студентам синьо-жовтий прапор.

«Тієї ж ночі ми вивісили стяг на гуртожитку – попри те, що часи були ще радянськими, – з усмішкою згадує події буремної юності пан Анатолій. – На ранок переполох був на увесь Горохів!»За тодішньою «традицією», навчання довелося перервати на період строкової служби.

«Мобілізували мене ще за часів СРСР, а на дембель вже ішов з лав Збройних сил України. Служив у сонячному Криму – в береговій охороні морської піхоти, – розповідає боєць сталевої сотки. – Неодмінно туди повернуся! Бо Крим – це невід’ємна частина Україна! І хай ідуть в д**у всі, хто намагатиметься переконати нас у чомусь іншому!»Читати ще: «Якщо побратими стоять плече до плеча – ворог просто безсилий!» – головний сержант зі сталевої сотки

Після демобілізації і закінчення навчання у технікумі Анатолій працював агрономом (звідтіля й позивний) у місцевих агрофірмах. А згодом разом зі старшим братом Миколою взявся за розбудову власної сімейної ферми.«Обробляв землю – маю трактор з повним набором додаткового обладнання. Тримав п’ять корів, нині лишилося три. Навіть коня мав: не для роботи – для душі», – з ледь відчутною ностальгією розповідає Агроном.

У 2015-2016 роках Анатолій брав участь в АТО у лавах 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.

Читати ще: Скидає «подарунки» на голови загарбників: історія воїна сталевої сотки на псевдо Бобер

А 24 лютого 2022 року, ані на хвильку не задумуючись, знову став на захист України, тепер уже в лавах 100-ї бригади.

Понад рік у Серебрянському лісі, бої на Покровському напрямку, а нині – Битва за Торецьк. Тож бойового досвіду в Агронома стільки, що вже й трохи забагато як на одну людину.«Прекрасно розумію, що нам ще доведеться поборотися з ординцями. Їм муляє сам факт існування України – адже це унеможливлює існування російської імперії. Без нас у них немає історії – бо й зроблені вони із зовсім іншого тіста, аніж ми, – мудро розмірковує пан Анатолій. – Наш козир – ми на своїй землі. І внутрішній стрижень у нас міцніший. А ще ми – творчі люди, без цього на полі бою просто ніяк».

Про свої цивільні захоплення, за якими найбільше сумує на фронті, Агроном розповідає напівжартома:

«Ну, найбільше захоплення – то жінки! А ще кортить нарешті піти до нашого незрівнянного волинського лісу по гриби – дуже вже мені до вподоби оте тихе полювання! Мій особистий рекорд – 15 правдивих на одній галявині».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---